Синтаксичний розбір речення — це процес аналізу речення з метою встановлення взаємозв’язків між словами та групами слів в межах речення. Він допомагає з’ясувати, які слова є підметом, присудком, додатком чи обставиною у реченні, а також визначити залежності між ними. Або іншими словами можна сказати так.
Одним з самих ефективних методів закріплення знань із синтасису в українській мові є синтаксичний розбір речення.
Використання матеріалу допомагає краще усвідомити і застосовувати теоритичні знання на практиці.
Синтаксичний аналіз речення
Схема синтаксичного аналізу простого речення
- 1. Тип речення та мети висловлювання (розповідне, запитальне чи спонукальне).
- 2. Тип речення щодо емоційного забарвлення (неокликове або оклику).
- 3. Тип речення щодо структурно-семантичних властивостей:
- а) двоскладовий або односкладовий (певно-особисте, невизначено-особисте, узагальнено-особисте, безособове, інфінітивне, номінативне, гепітивне); структурна схема;
- б) поширене чи непоширене;
- в) повне чи неповне (різновид неповного);
- г) ускладнене чи неускладнене.
- 4. Граматична основа: підмет і присудок (або головний член односкладового речення), їх структура та морфологічний вираз, тип зв’язку між підметом і присудком.
- 5. Другорядні члени, їх типи та способи морфологічного вираження.
- 6. Ускладнюючі елементи та їх характеристика.
Повний синтаксичний розбір речення
1.Визначаємо тип речення за метою висловлювання:
- розповідне;
- питальне;
- спонукальне;
2.Охарактеризовуємо речення по емоційному забарвленню (інтонації):
- окличне;
- неокличне;
3.Знаходимо граматичну основу і робимо висновок, просте речення чи складне. Якщо в реченні одна граматична основа, воно просте, якщо дві і більше – складне.
4.Визначаємо двоскладне або односкладне речення. Якщо в реченні немає підмета чи присудка – це значить, що воно односкладне або неповне двоскладне.
В односкладних реченнях другого головного члена немає – це означає, що в ньому дії очевидні, не важливі або не існують.
5.Дивимося на наявність другорядних членів речення і визначаємо поширене чи не поширене речення.
6.Підкреслюємо другорядні члени речення (група підмета, група присудка).
Зразок письмового розбору
Містер Фокс вирушив в районну бібліотеку рано вранці.
(Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене).
Зразок усного розбору
Дане речення розповідне, неокличне. Речення просте, так як граматична основа складається з підмета (містер Фокс) і присудка (відправився).
Речення поширене, так як є другорядні члени: обставини (в бібліотеку, рано вранці), визначення (району).
Речення неускладнене, так як не має однорідних членів, вступних слів і звернень.
Що таке синтаксичний розбір речення
Розділ науки про мову, який досліджує форми і типи речень, а також, структуру словосполучень і взаємозв’язкі слів у реченні іменується синтаксисом.
Синтаксис вивчає будову тексту, зв’язок між частинами мови, реченнями і словосполученнями.
Що дає нам синтаксичний розбір речення?
- Оптимальне вибудовування і правильну структуру словосполучень і речень.
- Розбір з’єднуваних слів в середині синтаксичних компонентів.
- Визначення тематики синтаксичних частин, їх основної місії в мові.
- Виявлення головних членів речення і другорядних.
Синтаксис як наука з’явився в 19 столітті. Але зародження поняття про синтаксис відбулося ще в давні часи. Антична граматика пропонувала перерахування схем і зразків пропозицій як метод опису синтаксичних структур. Окрема пропозиція уявлялася схемою – переліком членів пропозицій і їх зв’язків.
Синтаксичний розбір речення
1.Визначити тип речення за метою висловлювання:
- розповідне;
- питальне;
- спонукальне;
Мета розповідного речення – просто описати якусь ситуацію: Зійшло сонце.
Мета питального речення є безпосередньо саме питання. У такому реченні змінюється порядок слів у порівнянні зі звичайним, а в кінці, як правило ставиться знак питання: Ти скоро прийдеш?
Мета спонукального речення – поставити комусь завдання діяти певним чином. У таких реченнях присудок найчастіше виражений дієсловом у наказовій формі. В кінці нього може стояти знак оклику, а може і не стояти: Давайте ми зробимо це! і Давайте ми зробимо це.
2.Охарактеризувати речення по емоційному забарвленню (інтонації): окличне чи неокличне.
- Окличним називають речення, емоційно забарлене, що передається спеціальною окличною інтонацією. Емоційне забарвлення може мати різні типи речення: розповідні (Яке прекрасне життя!), питальні (Хто розбив мою улюблену чашку?!!!), і спонукальні (Відповідай зараз же!). В кінці таких речень ставиться знак оклику.
- Неокличні речення – це нейтральні повідомлення, які не мають додаткового яскравого емоційного забарвлення.
3.Знайти граматичну основу і зробити висновок, просте речення чи складне. Якщо в реченні одна граматична основа, воно просте, якщо дві і біьше – складне.
Для простого речення: якщо в реченні немає підмета або присудка – це значить, що воно односкладне або неповне двоскладне. В односкладних реченнях другого головного члена немає.
Просте речення може бути поширеним і непоширеним.
Непоширене речення скадається тільки з підмета і присудка. Якщо ж у реченні є хоч один другоряний член – додаток, позначення або обставина воно є поширеним.
Неповні двоскладні речення виникають тільки в контексті. Без контексту вони залишаються незрозумілими, тобто існує пропущений член речення перед попередніми фразами. (Чия машина стоїть перед воротами? – Моя (неповне речення, в якому пропущені підмет, присудок, обставина – Моя машина стоїть перед воротами).
4.Підкреслити всі члени речення, вказати чим вони виражені.
Речення може бути складним (якщо має в своєму складі однорідні члени речення, відокремлені члени речення, визначення, доповнення, обставини, додатки і т. д.) або простим, якщо нічого з перерахованого немає.
Синтаксичний розбір складносурядного речення
Щоб зробити синтаксичний розбір складносурядного речення потрібно:
- характеристика всього речення за метою висловювання;
- тип складного речення (сполучникове чи безсполучникове);
- якщо речення складне сполучникове, то складносурядне чи скаднопідрядне;
- кількість простих речень, що входять до складного;
- засоби зв’язку між простими реченнями, що входять у складносурядне;
- смислові відношення (про які явища повідомляється в частинах);
- правила розстановки розділових знаків між частинами складносурядного речення;
- далі кожне речення розбирається, як просте.
Зразок усного розбору
Кругом була сніжна пустиня, а на чорному небі яскраво сяяли зорі.
Речення розповідне, сполучникове, складносурядне; складається з двох простих, які пов’язані між собою сполучником а; повідомяється про явища, які чергуються; між частинами ставиться кома.
