Добірка віршів про осінь

Добірка віршів про осінь

Осінь гарна пора року. Про неї складали вірші ще в давні часи.

В наші статті ми підібрали цікаві і мелодійні вірші на всі смаки.

Зміст
  1. Вірші про осінь для дітей
  2. 1. Осінь
  3. 2. Лісом осінь походила
  4. 3. Королева Осінь
  5. 4. Через поле, через ліс
  6. 5. Тихо осінь ходить гаєм
  7. 6. Осінь
  8. 7. Жабка
  9. 8. Їжачок
  10. 9. В жовтні жовте сонце гріє
  11. 10. Зажурилась бджілка
  12. 11. Осіннє
  13. 12. Осінь фарби готувала
  14. 13. Каштанчик
  15. 14. Осінь
  16. 15. Вулиця в жоржинах
  17. 16. Вовк  осінньою порою
  18. 17. Осінь
  19. 18. Вітерець-пустунець
  20. 19. Осопас
  21. 20. Листок
  22. 21. Осінь
  23. 22. Вересень
  24. 23. Жовтень
  25. 24. Жовтень
  26. 25. Дари осені
  27. 26. Покрова
  28. 27. Листопад
  29. 28. Іде осінь
  30. 29. Золота осінь
  31. 30. Осінь, наша осінь
  32. 31. Золота осінь
  33. 32. Золоті квітки
  34. 33. Осінь
  35. 34. Шипшина важко віддає плоди…
  36. 35. Дощова осінь
  37. Вірші про осінь
  38. Осінь намалюю
  39. Іде осінь
  40. Осінь
  41. Вовк осінньою порою
  42. Що на спинці в їжачка
  43. Зажурилась бджілка
  44. Білочка восени
  45. Вересень
  46. Жовтень
  47. Листопад
  48. Вірш про осінь для дитяого садка
  49. Красиві вірші про осінь
  50. Вірші про осінь для дорослих
  51. Надихаючі вірші про осінь
  52. Вірші про осінні барви
  53. Ліна Костенко вірші про осінь
  54. Вірші про осінь 3 клас

Вірші про осінь для дітей

Красиві вірші про осінь, написані спеціально для дітей, здатні передати хлопцям та дівчаткам осінній настрій, а також розповісти їм про ті чи інші природні явища. Вірші розширять кругозір дитини, розкажуть її, що таке романтична, золота осінь.

Ми сподіваємося і віримо в те, що наш унікальний збірник віршів про осінь для дітей сподобається всім малюкам без виключення. Адже навіть дуже маленькі дітки здатні сприймати нескладний і інтуїтивно зрозумілий склад, який до того ж підходить для заучування напам’ять.

1. Осінь

Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!
Автор невідомий

2. Лісом осінь походила

Лісом осінь походила –
Все навкруг позолотила.
Залишила лиш ялинку
Їжачкові на хатинку.
Галина Шевчук

3. Королева Осінь

Королева Осінь
Всіх до столу просить.
Всіх без винятку частує
Й для Зими запас готує.
Наталія Замрія

4. Через поле, через ліс

Через поле, через ліс,
Сірий зайчик хутко біг.
Мамі яблучка він ніс –
Буде ввечері пиріг!
Геннадій Горовий

5. Тихо осінь ходить гаєм

Тихо осінь ходить гаєм.
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта…
Автор невідомий

6. Осінь

Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.
Вітром двері відчинила:
– Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
– Через рік мене чекайте!
Лідія Новикова

7. Жабка

Журилась під осінь
Малесенька жабка:
Уже потемніла
У соняха шапка
І жовтими стали
Листочки у клена,
А я іще й досі
Зелена-зелена!…
Лідія Повх

8. Їжачок

Що несе на спинці
Спритний їжачок?
Золотий листок.
Що несе на спинці
В дощик і сльоту?
Він несе на спинці
Осінь золоту.
Григорій Усач

9. В жовтні жовте сонце гріє

В жовтні жовте сонце гріє
Так, що все навкруг жовтіє.
Жовті квіти і листочки
Жовті дині й огірочки,
Що достигли на насіння,
Бо прийшла пора осіння.
Анна Черинь

10. Зажурилась бджілка

Зажурилась бджілка…
Що робити має,
Бо у полі жовкнуть квіти,
Де медок збирає.
Де медок збирала –
Де вона гуляла,
Там ті квіти, ясні квіти
Осінь притоптала.
І зима надійде,
Вкриє гори й доли,
Хто заплаче за квітками,
Як не тіїї бджоли.
В. Гренджа-Донський

11. Осіннє

Струсила грушка листя шерехке.
Струсила і, зажурена, зітхає.
Бо дощ осінній все іде та йде,
А в неї одежини вже немає.
По листі мокрому, як сірий корабель,
Пройшов їжак. Задумався, спинився:
Було ж тут груш, і яблук, і морель…
А світ узяв і так перемінився.
Оксана Кротюк

12. Осінь фарби готувала

Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!
Наталія Замрія

13. Каштанчик

Ось червоний
Впав листок,
А за ним
Каштанчик – скок!
Жовтий лист
На землю ліг,
Слідом знов
Каштанчик – плиг!
День за днем
Таке підряд –
Падолист,
Каштанопад.
Галина Маніва

14. Осінь

Вітер з пожовклим листком
Грається в котика-мишки.
То поженеться біжком,
То підкрадається нишком.
Ну, а коли спійма,
Буде, дітки,
Зима.
Віктор Терен

15. Вулиця в жоржинах

Вже небо не таке, як влітку.
В жоржинах вулиці й хати.
Снує павук тоненьку нитку –
Наводить між гілля мости.
В імлі ранковій сяють роси,
На вуха шапку гриб натяг.
Птахи, на крила взявши осінь,
Курличуть журно в небесах.
Пишаються зерном стодоли,
А сіно складено в стіжки.
І пахнуть медом доокола
Земля, і сонце, і грушки.
Оксана Кротюк

16. Вовк  осінньою порою

Вовк  осінньою порою
Примостився під сосною –
Шиє валянки вовчисько,
Бурмотить: «Зима вже близько.
Шубу теплу власну маю,
Лапи в валянки сховаю.
Ще пошию рукавиці
Вовченятам і вовчиці».
М. Тарасич

17. Осінь

Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.
Вітром двері відчинила:
Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
Через рік  мене чекайте!
Лідія Новикова

18. Вітерець-пустунець

Між дерев гарцює.
Я візьму свій олівець,
Осінь намалюю.
Верби в жовтому вбранні
Опустили віти.
Відлітають журавлі,
Журяться за літом…
Валерій Зінченко

19. Осопас

Ось осінні оси – ось!
Я пасу осінніх ос.
Синю сливу роздушу,
спілу грушу надкушу –
відкушене сам з’їм
надкушене дам їм.
А кісточку та зернятка
Хай ковтає чорна грядка.
Богдан Стельмах

20. Листок

Наче в нашому саду
Літа й не бувало, –
Я під вишнями іду,
Листя геть опало.
Голі вишні і бузок
В тихому підтинні.
Он лише один листок
Звис на павутинні.
Зачепився нашвидку
За гіллячку нижню.
Видно, боляче листку
Покидати вишню.
Я візьму його мерщій,
Занесу до хати.
Він у читанці моїй
Буде сумувати.
В. Швець

21. Осінь

Сад листочки розгубив,
Розкружляв, розвіяв.
Причаїлися гриби
В сонечка на віях.
Струни рвуться у стерні
І летять у вирій,
Ніби птахи неземні –
Золоті та сірі.
І виступає багряно
Серце у калини.
Ось листок летить над нами –
З саду – у долину.
Тетяна Винник

22. Вересень

У вересня щедра рука.
Заходьте! – він з двору гука.
І яблука трусить з гілок,
І сипле в портфелі сливок,
Солодкий зрива виноград –
І кожен з нас вересню рад.
Бо щедра, ой щедра рука
У вересня-садівника.
Тамара Коломієць

23. Жовтень

Співає вітер-бандурист,
Луна мелодія осіння,
З дерев спадає жовтий лист,
Вкрива дерев коріння.
Пливуть лебідками хмарки,
Небес палітра синя,
Акордом хлюпають ставки,
Літає павутиння.
Валентина Бондаренко

24. Жовтень

Тихо осінь ходить гаєм.
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта…
Надія Приходько

25. Дари осені

Восени врожай збирають
На городах і в садках.
Груші, яблука звисають
На тонесеньких гілках.
В лісі білочка руденька
Під пеньком знайшла грибок.
Ухопила — та хутенько
Заховала в теремок.
Галина Шевчук

26. Покрова

Угорі росте підкова,
По зірках іде Покрова.
Вкриє землю оберігом –
Або листям, або снігом.
Йди, Покровонько, до нас,
Хай настане добрий час –
Козакам і воякам,
Й всім на світі діточкам!
Тетяна Винник

27. Листопад

Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
Анатолій Житкевич

28. Іде осінь

Вже зриває вітер
Золото беріз
Застогнали віти,
Похилились вниз.
Листячко тріпоче,
Сумно шелестить,
Заховатись хоче,
Боязко тремтить.
Осінь йде полями,
Стелить килими.
Вже не за горами
Білий кінь зими.
Марко Вовчок

29. Золота осінь

Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі,
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.
Олександр Бродський

30. Осінь, наша осінь

Осінь наша, осінь —
Золота година,
Неба ясна просинь,
Пісня журавлина,
Бабиного літа
Довгі, білі коси…
І дорослі й діти
Люблять тебе, осінь.
Та не тільки славна
За свою ти вроду —
Урожай іздавна
Ти несеш народу:
Щедра і дорідна,
Пахнеш ти медами,
Славиш край наш рідний
Зерном і плодами!
Марія Познанська

31. Золота осінь

В парках і садочках,
На доріжки й трави,
Падають листочки
Буро-золотаві.
Де не глянь, навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі
Й небо синє-чисте.
Метушні немає,
Тиша й прохолода –
Осінь золотая
Тихо-ніжно ходить.
Катерина Перелісна

32. Золоті квітки

Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.
Квіти оживають, і з дерев спадають
Жовті нагідки.
Яблука і груші падають на землю,
Боки, спини б’ють.
Люди їх збирають, у мішки ховають,
Кури їх клюють.
Бавляться дітками, бавляться квітками,
Моляться батьки.
Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.
Олександр Олесь

33. Осінь

Непомітно з’явилася осінь –
День коротшим стає щодоби.
Глянь, берізки – уже златокосі,
І в дубів багряніють чуби.
Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби – дзвінкі журавлі,
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі.
Валентин Бичко

34. Шипшина важко віддає плоди…

Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: – Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.
Ліна Костенко

35. Дощова осінь

Водить осінь хороводи
То із листя, то з дощів.
На прогулянку виходять
Парасолі і плащі.
Там розмову парасолі
Із плащами завели:
«Ах, як довго у неволі,
У темниці ми були.
Та вернулися тумани,
Задощило в небесах,-
І ми знову у пошані,
Знов нас носять на руках».
І прийшли тоді до згоди
Парасолі і плащі,
Що найбільша насолода –
Це коли ідуть дощі.
Анатолій Качан

Багряний клен, ліловий в’яз,
Золотолістая береза …
Як боляче в серці віддалася
Мені фарб осені загроза!

Природи райдужний наряд
І блиск, і розкіш увяданья
З покірною сумом говорять,
Що вже близька пора прощання,

У полях сухі стебла кукурудзи,
Сліди коліс і блякла бадилля.
У холодному морі – бліді медузи
І червона підводний трава.

Поля і осінь. Море і голі
Обриви скель. Ось ніч, і ми йдемо
На темний берег. У море – летаргія
У всьому великому таїнстві своєму

Все по-осінньому: і небо, і трава,
І деревця худі у дороги,
І як сиплять від вогкості дрова
У печі, і то, як чують вогкість ноги.

Постукала мені в двері,
Я відкрив, ти увійшла,
Обпікаючи вогнем листопада,
Знаю в гості до мене
Чи не приходиш ти даремно,
Осінь, мила серцю насолода.
Ти мій друг мовчазний,
Кат і суддя,
І змиває непотрібні фарби,
Заливаючи дощами полотна і поля.

Запашних трав лісових Відцвітаючи,
Тепло липневих вечорів –
Все йде час мітить,
Над всім останніх днів покрив.

За влітку складені як треба –
Без вимислу і без викрутасів –
І логів волога прохолода,
І свеи доспілих полів.

Сумувала осінь мовчазно,
Чи не видно в небі сонця промінь,
не чути вітер, з лона хмар
Ні краплі вниз не впустила
Тая загадкову смуток.
І було все вже не миле,
Куди вже більше тужити?
Але ближче до ночі, що за диво ?! –
Навколо виблискує все, блищить! –

Як багато в місті дерев,
Різні форми, висоти.
Міняють колір у своїй манері,
Купаючись в фарбах! Краси –
Лише додаючи, без того,
Затишним вуличках і скверів,
Роняючи листя золоті,
На тротуари і алеї!
Лише мовчазною красою,

Листопад. З кожним новим днем
Все ближче зимова межа.
Все рідше покидаєш будинок,
все солодше похмурим вранці спиться.

Іншими стали смак і колір
У приготованого чаю.
Живеш з безліччю прийме
Зими, і всі їхні помічаєш.

Вірші про осінь

Величезна кількість різноманітних віршів про осінь було написано і, безсумнівно, ще будуть складені. Ми ж спробували відібрати найкоротші і, на наш погляд, красиві оди осені.

Банально, але осінь дійсно прекрасна і найкрасивіша пора року. Без кистей і фарб так розфарбувати світ навколо може тільки вона. Ну а описати в словах таку красу здатні тільки поети. Тому що осінь надихає і дарує відчуття прекрасного. Щоб продовжити це неймовірне відчуття і створити чудовий осінній настрій, ми підготували для читання красиві і короткі вірші про осінь. Саме час їх читати собі або своїм дітям.

Осінь намалюю

Вітерець-пустунець
Між дерев гарцює.
Я візьму свій олівець,
Осінь намалюю.
Верби в жовтому вбранні
Опустили віти.
Відлітають журавлі,
Журяться за літом…
(В. Зінченко)

Іде осінь

Вже зриває вітер
Золото беріз.
Застогнали віти,
Похилились вниз.
Листячко тріпоче,
Сумно шелестить,
Заховатись хоче,
Боязко тремтить.
Осінь йде полями,
Стелить килими.
Вже не за горами
Білий кінь зими.
(Марко Вовчок)

Осінь

Осінь, осінь. Все розфарбувала,
Одягла довкілля в теплі кольори.
Я сьогодні, наче, в казці побувала
І мені всміхалось сонечко згори.
Все промінням сонячним залито,
Срібні павутинки натяглись в гіллі.
Це прощальні струни бабиного літа
І на них заграли вітри-скрипалі.
Осінь, осінь. Листя аж палає
І така у небі чарівна блакить!
У верхів’ї сосен музика лунає,
А додолу з клена золото летить.
Осінь, осінь — ше́лести і шу́ми.
Вітерець грайливо в листі шурхотить.
Навіває осінь невеселі думи,
То засяє сонцем радісно умить.
(Н. Красоткіна)

Вовк осінньою порою

Вовк осінньою порою
Примостився під сосною –
Шиє валянки вовчисько,
Бурмотить: «Зима вже близько.
Шубу теплу власну маю,
Лапи в валянки сховаю.
Ще пошию рукавиці
Вовченятам і вовчиці».
(М. Тарасич)

Що на спинці в їжачка

Що несе на спинці
Спритний їжачок?
Він несе на спинці
Золотий листок.
Що несе на спинці
В дощик і сльоту?
Він несе на спинці
Осінь золоту.
(Г. Усач)

Зажурилась бджілка

Зажурилась бджілка…
Що робити має,
Бо у полі жовкнуть квіти,
Де медок збирає.
Де медок збирала, –
Де вона гуляла,
Там ті квіти, ясні квіти
Осінь притоптала.
І зима надійде,
Вкриє гори й доли,
Хто заплаче за квітками,
Як не тії бджоли.
(В. Ґренджа-Донський)

Білочка восени

На гіллячках, на тоненьких,
Поки день ще не погас,
Сироїжки та опеньки
Білка сушить про запас.
Так нашпилює охайно,
Так їх тулить на сосні
І міркує: а нехай-но
Ще побудуть тут мені!
Поки дні іще хороші,
Поки є іще тепло,
А як випадуть пороші,
Заберу їх у дупло.
Буде холодно на дворі,
Сніг посиплеться з дубів,
Буде в мене у коморі
Ціла в’язочка грибів!
Але білочці не спиться.
Дятел стукає: тук-тук!
Щоб не вкрала їх лисиця
Або хитрий бурундук.
(Л. Костенко)

Вересень

У вересня щедра рука.
— Заходьте! — він з двору гука.
І яблука трусить з гілок,
І сипле в портфелі сливок,
Солодкий зрива виноград —
І кожен з нас вересню рад.
Бо щедра, ой щедра рука
У вересня-садівника.
(Т. Коломієць)

Жовтень

Співає вітер-бандурист,
Луна мелодія осіння,
З дерев спадає жовтий лист,
Вкрива дерев коріння.
Пливуть лебідками хмарки,
Небес палітра синя,
Акордом хлюпають ставки,
Літає павутиння.
(В. Бондаренко)

Листопад

Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
(А. Житкевич)

Дощик. Осінь знову захворів,
Але читаєте вірний лист ви.
Подивіться, як казково мереживо
З опавше-летить листя!

Чому це золото Палое
І чим душу воно ятрить?
Може тим, що колись бував і я –
Цим золотом? Чи буду їм?


Настав бабине літо –
Дні прощального тепла.
Пізно сонцем відігріти,
В щілинку муха ожила.

Сонце! Що на світі краше
Після мерзлякуватий дня? ..
павутинок легких пряжа
обвилася навколо сучка.

Завтра хлине дощик швидкий,
Хмарою сонце заслін.
Павутинка сріблястим
Жити залишилося два-три дні.

Зглянься, осінь! Дай нам світла!
Захисти від зимової темряви!
Пожалій нас, бабине літо:
Паутинки ці – ми.

Вересень вимітає широкої мітлою
Жучков, павучків з павутиною наскрізний,
понівечене метеликів, засохлі ос,
На зламаних крилах розбитих бабок,
Їх круглі лінзи, біноклі, окуляри,
Луска, розпірки, густу пилок,
Їх вусики, лапки, зачіпки , гачки,
Оборки, які були до лиця.

Вересень вимітає широкої мітлою
Хітиновий сміття, наряд мереживний,
Як якщо б директор балетних теплиць
Отямився і звіяло своїх танцівниць.
Вересень вимітає мітлою з двору,
За поле, за річку і далі, в пітьму,
Манжети, застібки, плащі, віяла,
Надії на щастя, батист, бахрому.

Прощай, моя радість! До кладовища ос,
до звалища жуків, до цвинтаря гедзів,
до царства Плутона, до висохлих сліз,
до бляклих, в кольорах, елізейскіх полів!

Сумно дивлюся я на життя, як у вікно на погану осінь …
Немов холодний туман, всю природу сховав від погляду,
Моральної імли пелена наділяє весь світ наш духовний .
Розуму яскраве сонце не може променем благотворним
Цю імлу пронизати і досягти до нашої юдолі.
Пам’ятаю: коли-то простір стелився красиво перед нами;
Пам’ятаю: виднілися нам нас кличуть вдалину горизонти …
Нині ж: гляну чи навколо – нічого нізвідки не видно,
Крім млявою, сірої, звідусіль нахлинула каламуті.
Життя явленья застигли. Нерухомі крилаті думки.
Серце любити побоюється. Завмерло віще слово …
Страшно подумати, що життям зветься подобу смерті!
Моторошно, в себе заглянувши, усвідомити, що одні за іншими
Все відлетіли, поблекнув, живі колись надії,
Немов в непогожу осінь останні з дерева листя! ..

Ніч зблідла, і місяць сідає
За ріку червоним серпом.
Сонний туман на луках сріблиться,
Чорний очерет відволожився і димить,
Вітер шарудить очеретом.

Тиша на селі. У каплиці лампада
Меркне, стомлено горя.
У трепетний сутінок змерзлого саду
Ллється зі степу хвилями прохолода …
Повільно устає зоря.

Вірш про осінь для дитяого садка

У цьому розділі ми зібрали вірші різних поетів про осінь. Твори легко запам’ятовуються, тому підійдуть для читання і для заучування для хлопців та дівчаток 4-6 років і старше. Вірші прикрасять ранок і свято осені в дитячому садку. На нашому сайті також представлена ​​підбірка віршів про осінь для малюків і для дітей 7-9 років.

Осінь
Кричить ворона в небі:
— Кар-р!
В лісі пожежа-р, в лісі пожежа-р!
А було дуже просто:
У ньому оселилася осінь.
Е. Интулов

Жовтень
Ось на гілці лист кленовий.
Нині він зовсім як новий!
Весь рум’яний, золотий.
Ти куди, листок? Стривай!
Ст. Берестов

Журавлі
Ось і осінь настає,
Журавлям пора в політ…
Ходять лугом журавлі,
Не торкаються землі.
Ст. Степанов


Ходить осінь у нашому парку,
Дарує осінь всім подарунки:
Намисто червоні — горобині,
Фартух рожевий — осики,
Парасолька жовтий — тополям,
Фрукти осінь дарує нам.
В. Винокуров

Осика
В саду осінньому,
Біля доріжки,
Осика плескає
В долоньки.
Ось чому
На тому тижні
Її долоньки
Почервоніли.
Р. Сеф

Осінь
Якщо на деревах
Листя пожовкло,
Якщо у край далекий
Птахи відлетіли,
Якщо небо похмуре,
Якщо дощик ллється,
Це час року
Восени зветься.
М. Ходякова

Листопад
В’ється в повітрі листя,
У жовтих листках вся Москва.
Ми сидимо біля віконця
І дивиться назовні.
Шепочуть листя: — Полетимо! —
І пірнають в калюжу.
Тетяна Агібалова

Різнобарвний вітер
Слідом за літом осінь йде,
Жовті пісні їй вітер співає.
Червону під ноги стелить листя,
Білою сніжинкою летить у блакить.
Ст. Степанов

Красиві вірші про осінь


Як сумні похмурі дні
беззвучно осені і хладной!
Який знемоги безвідрадної
До нас в душу просяться вони!

Але є і дні, коли в крові
Золотоліственних уборів
Горящих осінь шукає поглядів
І спекотних примх любові.

Мовчить сором’язлива печаль,
Лише викликає чутно,
І, завмирає так пишно,
Їй нічого вже не шкода.

Я дав роз’їхатися домашнім,
Всі близькі давно в розброді,
І самотністю постійною
Годі все в серце і природі.

І ось я тут з тобою в сторожці.
У лісі безлюдно й безлюдно.
Як у пісні, стежки і доріжки
Позарослі наполовину.

Тепер на нас одних з сумом
Дивляться рублені стіни.
Ми брати перепони не обіцяли,
ми будемо гинути відверто.

Ми сядемо на годину і встанемо в третьому,
Я з книгою, ти з вишивання,
І на світанку не помітимо,
Як цілуватися перестанемо.

Ще пишною і відчайдушності
галасуйте, обсипати, листя,
І чашу гіркоти вчорашньої
Сьогоднішній тугою превисьте.

Прихильність, потяг, прелесть!
Розпорошилися в вересневому шумі!
Заройся вся в осінній шелест!
Замри або здурію!

Ти так само скидаєш плаття,
Як гай скидає листя,
Коли ти падаєш в обійми
В халаті з шовковою пензлем.

Ти – благо згубного кроку,
Коли життя тошней недуги,
А корінь краси – відвага,
І це тягне нас один до одного.

Рання осінь любові вмираючої.
Таємно люблю золоті кольори
Осені ранньої, любові вмираючої.
Гілки прозорі, алея порожня,
В сині бліднуть, віють, що тане
Дивна тиша, краса, чистота.

Листя, зітхнувши, під вітром, їх ніжаться,
Тихо злітають і котяться вдалину
(Думи про минуле в баченні ніжаться).
Жити і не жити – добре і не шкода.
Він мав гострого серпа, безболісно ріжучим,
Стиснуті в душі і захват і печаль.

Ясне сонце – без колишньої неспокої,
Дощ – немов краплі струмуючих ріс
(Важкі ласки без колишньої неспокої),
Запах в садах доцвітає троянд.
У серці джерело заспокоєної ніжності,
Щастя – без ревнощів, пристрасть – без погроз.

Привіт дні блакитні, осінні,
Золото лип і осик рум’янець!
Привіт дні перед розлукою, осінні!
Блідий – над яскравими днями – вінець!
Дні недомовлених слів і миті
В лагідної покірності злитих сердець!

По-осінньому кичет сова
Над роздоллям дорожньої рани.
Облітає моя голова,
Кущ волосся золотистий в’яне.

Польове, степове “ку-гу”,
Здрастуй, мати блакитна осика!
Скоро місяць, купаючись в снігу,
Сяде в рідкісні кучері сина.

Скоро мені без листя холодеть,
Дзвоном зірок насипаючи вуха.
Без мене будуть юнаки співати,
Чи не мене будуть старці слухати.

Новий з поля прийде поет,
В новому ліс оголосив свист.
По-осінньому сипле вітер,
по-осінньому шепочуть листя

Вірші про осінь для дорослих

Ще ніби вчора літо зеленіло,
Буяли пишно ліс, і степ, і сад,
І за плечима так, неначе крила!
А вже сьогодні – здрастуй, листопад…
І всі думки туманом оповиті,
І замість фарб на вулиці – дощі.
Та осені дари – печальні миті,
Мабуть, таки потрібні для душі…

Вікторія Чорній

Наповнилось серце примарами осені.
І день зустрічає холодними росами.
Повітря вібрує туманами сивими,
А залишки літа змиваються зливами…
Ох, літечко-літо… Краплинка залишилась…
А ти, взагалі, чи було? Не натішилась…
Не встигла зігрітися… Сиро і вітряно…
Невтомно біжать тільки спогади титрами…

Ніна Бойко

***
Відлітає поволі літо.
Догорає ранкова синь.
Щось забуто, а щось прожито.
Лиш минулого видно тінь.
Спорожніла ілюзій крона,
Облетіли пелюстки мрій.
Тільки втрат і помилок ґрона.
Залишились тепер на ній…
Перегорнуто і закрито…
Чи повернеться ще коли?
Відлітає поволі літо.
Ти подяку йому пошли,
За прекрасні моменти долі,
За політ у небесну вись.
Й почуття, що шукали волі
І крізь душі теплом лились…
Якось жалібно так, тужливо,
Все курличуть у небі дні.
Те, що вчора було важливо,
Стало краплею сліз на дні –
На самісінькім дні калюжі,
Від останніх відлунь грози.
Просто осінь… Це осінь, друже…
Це початок… Її ази…

Ніна Бойко

***
Так якось холодом повіяло у душу,
Чи то погода за вікном далась взнаки?
Знайти тепло, щоби зігрітися, я мушу,
Бо сильна, зроблю все я навпаки.
Хандрі осінній не піддамся я ні за що,
І як боротись з нею – досвід є.
Всі ці депресії, ці нерви, сльози… Нащо?
Змінилась я і це вже не моє!
Так якось холодом повіяло… А може
Це так мені здалося в якусь мить?
Я знаю того, хто мені завжди поможе
Ці відчуття на кращі замінить!

Людмила Степанишена

Надихаючі вірші про осінь

***
Цього теплого листопада
Неймовірно блакитне небо…
Осінь мудру дає пораду:
Тішся тому, що є у тебе!
Не шукай за чужими фото,
І не слухай чиїхось «Треба»
Просто листя відчуй на дотик
І частіше дивись у небо…

Вікторія Чорній

***
– Який зараз день?
– Найбуденніший. Осінь…
– А може, ми радості в неї попросим?
– Ти що? Холодає, калюжі і мряка!
   Гадаю, що радість із цього ніяка.
– Та ні! Подивися: за хмаркою сонце!
   І котик муркоче про щось на віконці,
   Красиві листочки тріпочуть на вітрі,
   А ще – павутинка літає в повітрі!
   Яким буде день – це від тебе залежить.
   Навчись чаклувати його, як належить!

Вікторія Чорній

***
В осінню пору більше хочеться тепла,
І слова, що так душу зігріває!
Щоб та людина поруч нас була,
Яка по-справжньому, із трепетом кохає!
Бо не зігріє серця теплий плед,
Не допоможе навіть і багаття,
Тут треба мати вогник у душі, насамперед,
Цього не зробить чай чи тепле шмаття!
В цю пору більше хочеться тепла,
Глінтвейн на двох гарячий заварити,
Щоби любов по венах потекла,
І так, щоб осінь цю не раз хотілось повторити!

Людмила Степанишена

Вірші про осінні барви

***
Іду по осені, а всюди квіти, квіти,
Ще так яскраво й радісно цвітуть!
І сонце наді мною тепло світить,
Біленькі хмарки де-не-де пливуть…
А осінь щедро золото дарує,
І кольори чарівні роздає,
Красою і теплом усіх дивує,
Краси у неї так багато є…
Іду по осені… А осінь надихає,
Підносить дух у самі небеса.
Бо ж чарівну і дивну силу має
Пора осіння і її краса…

Надія Красоткіна

***
Вже й осінь надворі та настрій гарний,
Милує око із вікна барвистий сад.
Погода нам дає прогноз безхмарний,
І пахнуть яблука та стиглий виноград.
Додолу лист багряний опадає,
Вкриває землю, наче жовтий сніг.
Хай кожному ця осінь нагадає,
Моменти із життя, що так беріг…
Хоч осінь надворі, та в серці літо,
Та й неважливо, що там за пора.
Коли душа зсередини зігріта,
То і зима в собі несе вогонь добра!

Людмила Степанишена

***
В осінній день, в чарівну пору
Ти в ліс притишений пройдись
І підніми голівку вгору,
У синє небо подивись.
Воно таке бездонне й чисте —
Злетіти хочеться увись.
Безмежне, гарне, урочисте…
Поглянь в блакить і усміхнись!
На тлі блакитного простору
Дерева в золоті стоять.
Ти підніми голівку вгору,
Там гуси-лебеді летять…

Надія Красоткіна

Ліна Костенко вірші про осінь

*************

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: – Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: – Дай нам тої втіхи!

Сади прекрасні, роси – як вино.

Ворони п’ють надкльовані горіхи.

А що їм, чорним? Чорним все одно.

**************

Життя ж коротке і шалене.

Летить, як цифри на табло.

Учора все було зелене.

Учора все іще було.

*************

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.

Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.

Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,

і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

***************

Ти знов прийшла, моя печальна музо.

Не бійся, як не покладаю рук.

Пливе над світом осінь, як медуза,

і мокре листя падає на брук.

А ти прийшла в легесеньких сандаликах,

твій плащик ледь прип’ятий на плечі.

О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,

така одна-однісінька вночі!

Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?

Яким вікам світилася вві млі?

І по якій несповідимій карті

знаходиш ти поетів на землі?⠀

Ти їм диктуєш долю, а не вірші.

Твоє чоло шляхетне і ясне.

Поети ж є і кращі, й щасливіші.

Спасибі, що ти вибрала мене.

************

УКРАЇНСЬКЕ АЛЬФРЕСКО

Над шляхом, при долині, біля старого граба,

де біла-біла хатка стоїть на самоті,

живе там дід та баба, і курочка в них ряба,

вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,

і вишні чорноокі стоять до холодів.

Хитаються патлашки уздовж всії стежини,

і стомлений лелека спускається на хлів.

Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.

А потім довго-довго на призьбі ще сидять.

Я знаю, дід та баба – це коли є онуки,

а в них сусідські діти шовковицю їдять.

Дорога і дорога лежить за гарбузами.

І хтось до когось їде тим шляхом золотим.

Остання в світі казка сидить під образами.

Навшпиньки виглядають жоржини через тин…

************

Та нічого. Тільки от що.

На пронизливих вітрах

облетіло наше листя,

облетіло його — страх!

Лиш одна є втіха в тому,

що під небом голубим

аж тепер вже видно, хто ми,

до самісіньких глибин.

***********

Ще пахне сіно. Ще рояться оси.

Ще у дуплянках солодко медам.

А вже вночі навшпиньки ходить осінь

і полум’я жоржин задмухує садам.

************

Калина міряє коралі

А ти летиш по магістралі

Життя — це божевільне раллі

Питаю в долі

А що далі?

***********

Нехай підождуть невідкладні справи.

Я надивлюсь на сонце і на трави.

Наговорюся з добрими людьми.

Не час минає, а минаєм ми.

А ми минаєм… ми минаєм… так-то…

А час – це тільки відбивання такту.

Тік-так, тік-так… і в цьому вся трагічність.

Час – не хвилини, час – віки і вічність.

А день і ніч і звечора до рання –

це тільки віхи цього проминання.⠀

Це тільки мить, уривочок, фрагмент.

Остання нота ще бринить в повітрі, –

Дивися: Час, великий диригент,

Перегортає ноти на пюпітрі.

***********

Двори стоять у хуртовині айстр.

Яка рожева й синя хуртовина!

Але чому я думаю про Вас?

Я Вас давно забути вже повинна.

Це так природно – відстані і час.

Я вже забула. Не моя провина, –

то музика нагадує про Вас,

то раптом ця осіння хуртовина.

Це так природно – музика і час,

і Ваша скрізь присутність невловима.

Двори стоять у хуртовині айстр.

Яка сумна й красива хуртовина!

************

Цей ліс живий. У нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі,

літопис тиші пишуть у траві.

*************

Шипшина важко віддає плоди.

Вона людей хапає за рукава.

Вона кричить: – Людино, підожди!

О, підожди, людино, будь ласкава.

Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!<

Одна пташина так мене просила!

Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.

І просто осінь щоб була красива.

************

Нечутно ходить вітер по землі,

цілує ніжним яблуням долоні.

Які тепер ми добрі і сумні,

які тепер ми серцем безборонні!

Як знаєм все, як хочемо не знать,

які чужі нам вихватки і пози.

І як в душі не хоче проминать.

***********

Хай буде сад і дерево крислате

і кіт-воркіт і ще багато див

Доросла пам’ять – то уже не слайди

Тоді вже доля гляне в об’єктив.

***********

Твій силует за соснами,

твій голос за ялинами.

Твій крок у храмі осені,

у шелесті трави.

***********

На все є час — на самоту і вірші

В безсонну ніч осінньої сльоти,

На гіркоту безмірних перебільшень

І справедливу жорсткість прямоти.

Вірші про осінь 3 клас

Віршики про погоду восени


Осінь – загадкова гостя,
Непомітно прийшла в гості.
Там, де вже пройшла вона, –
Золотом блищить трава,
Там, де сіла відпочить,
Уже дощик капотить.


Знову осінь, люба осінь,
Чарує нас вона.
То – зеленаво-жовта, то червона,
А то – брунатно-золота.

То дощик накрапає,
То стелеться туман,
То небо – синє-синє
Й прозора чиста даль.

Віршики осінь і про природні явища восени


Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!


Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!


Лісом осінь походила —
Все навкруг позолотила.
Залишила лиш ялинку
Їжачкові на хатинку.


Стежка, озеро, стіжок –
Все у падолисті,
І в гніздечку для пташок
Задрімав сухий листок,
Наче у колисці.


Непомітно з’явилася осінь –
День коротшим стає щодоби.
Глянь, берізки – уже златокосі,
І в дубів багряніють чуби.

Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби – дзвінкі журавлі,
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі.

Вірші про осінні місяці
ВЕРЕСЕНЬ
Про осінь кажуть: золота.
А я додав би: ще й багата.
Йдучи по селах і містах,
Вона несе з собою свято.

І я за щедрий урожай,
Який зібрати нам вдалося,
Вручу їй теплий коровай
І верес, вплетений в колосся.

ВЕРЕСЕНЬ
У вересня щедра рука.
— Заходьте! — він з двору гука.
І яблука трусить з гілок,
І сипле в портфелі сливок,
Солодкий зрива виноград —
І кожен з нас вересню рад.
Бо щедра, ой щедра рука
У вересня-садівника.

ВЕРЕСЕНЬ
Звозить Вересень в комори
Кавуни і помідори,
Спілих яблук, груш і слив
Цілі гори натрусив.
І вантажить гарбузи
На машини і вози…
Йде до гаю, де гриби
Виростають щодоби.
На чолі іскриться піт —
Сто турбот і сто робіт.

ЖОВТЕНЬ
Лісами жовтень сам іде,
Ще й у сопілочку гуде —
У різьблену, калинову:
— Чи птахи всі полинули?
Чи до зими готові
Дерева і звірята?
Це жовтню-лісникові
Усе потрібно знати.
Т. Коломієць

ЖОВТЕНЬ
Стоять осики на узліссі,
Тремтливі, голі та сумні,
Бо на зволоженій землі
Поволі тліє їхнє листя.
З туману скирта жовтобока
У небо нишком погляда,
І на чоло її сіда
Сонлива хмара сіроока.
А в лісі в їжаків на спинах
Під цокіт білочок рудих
Останні запашні гриби
Пливуть у шелесті осіннім.

ЖОВТЕНЬ
В жовтні жовте сонце гріє
Так, що все навкруг жовтіє.
Жовті квіти і листочки,
Жовті дині й огірочки,
Що достигли на насіння,
Бо прийшла пора осіння.

ЖОВТЕНЬ
Співає вітер-бандурист,
Луна мелодія осіння,
З дерев спадає жовтий лист,
Вкрива дерев коріння.

Пливуть лебідками хмарки,
Небес палітра синя,
Акордом хлюпають ставки,
Літає павутиння.

ЛИСТОПАД
Не встигла осінь відпочити,
Пройтись лісами і садами,
Все листя їй позолотити,
Намилуватися плодами,
А вже земля про літо мріє
І я спішу її зорати,
Щоб золотим зерном засіять
Поля на урожай багаті.

ЛИСТОПАД
Качур ходить по садах,
По дорогах, по ставах.
Ронить качур сизе пір’я
На дахи і на подвір’я.
Ходить, тужить і голосить —
За собою кличе осінь.
Осінь каже: — Почекай
Відлітати в теплий край. —
Ронить пір’я — рад не рад —
Качурів листопад.

Ось такі вірші про осінь ми підібрали для вас. Дуже сподіваємося, шо вам сподобалося!

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Знай все! Портал для школярів
Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: