Добірка віршів про осінь

Осінь гарна пора року. Про неї складали вірші ще в давні часи.

В наші статті ми підібрали цікаві і мелодійні вірші на всі смаки.

Вірші про осінь для дітей

1. Осінь

Осінь прийшла, Листя пожовкло, Дерево вкрилися, Як золотим золотом.

2. Листопад

Листопад, листопад Листочки з дерев скидає, Вітер їх кружляє, І вдаль заносить.

3. Осінні квіти

Осінні квіти Яскраві, як сонечко, Вони прикрашають Наші ліси і сади.

4. Осінні гриби

У лісі під дубом Осінні гриби, Як білі шапочки, На галявині стоять.

5. Осінній дощ

Осінній дощ Струмує, як сльози, Він землю поливає, І дерева вмиває.

6. Осінні птахи

Осінні птахи Відлітають на південь, Вони залишають Наші ліси і поля.

7. Осінній сонечко

Осіннє сонечко Стає все нижче, Він гріє все менше, І скоро зовсім сховається.

8. Осінній вітер

Осінній вітер Дув, дув, дув, Він дерева гойдав, І листя з них зривав.

9. Осінній ліс

Осінній ліс Стає похмурим, Він втрачає свій Святочний вигляд.

10. Осінь прощається

Осінь прощається З нами, з природою, Вона вкриває Все навколо золотом.

Ці вірші написані простим і зрозумілим для дітей мовою. Вони розповідають про красу осінньої природи, про зміни, які відбуваються в цей час року.

Вірші про осінь для дорослих

Осінній вечір

Осінній вечір, осінній вечір, Як ти прекрасний, як ти сумний! Дерева в плащах золотих, І небо в хмарах туманних.

В повітрі запах осені, Запах листя опалого, І в серці смуток, і в душі, І в очах сльози налиті.

Осінній вечір, осінній вечір, Як ти прекрасний, як ти сумний! Всі дні минають, як хвилини, І життя наше швидкоплинне.

Осінній листопад

Осінній листопад, Листопад, листопад, Ти скидаєш листя з дерев, І несе їх вітер вдаль.

Ти одягаєш землю в золото, І робиш небо синім, І даєш людям смуток, І наповнюєш їх сумом.

Осінній листопад, Листопад, листопад, Ти приходиш раз на рік, І даєш людям спогади.

Осінні роздуми

Осінь прийшла, І природа пожовкла, Листя впала, І птахи відлетіли.

Світ став сумним, І в серці смуток, І в душі печаль, І в очах сльози.

Осінь – це час роздумів, Час прощання з літом, Час підготовки до зими, Час нових починань.

Осінь

Осінь, осінь, Золота пора, Час прощання з літом, Час підготовки до зими.

В повітрі запах листя, І в серці смуток, І в душі печаль, І в очах сльози.

Осінь – це час краси, Час спокою і тиші, Час нових ідей, Час нових починань.

Ці вірші написані для дорослих. Вони відображають різні почуття і настрої, які може викликати осінь у людини.

Вірші про осінь для дошкільнят

Ось добірка невеликих віршиків про осінь, які легко можуть вивчити дошкільнята та учні молодших класів:

Сьогодні осінь нас чарує,

Тендітна, мила, лагідна.

Веселі барви нам дарує,

Дивує дітлахів щодня.

Усе навколо так казково,

І двір, і ліс, і парк, і гай.

Усюди розмаїття кольорове,

Прикрашає осінь рідний край!

Тихо осінь ходить гаєм.

Ліс довкола аж горить.

Ясен листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть.

І берізка над потоком

Стала наче молода.

Вітер, мовби ненароком,

Їй коси довгі розпліта.

Літо тихо відцвітає,

У школі дзвоник вже лунає,

Стане холодно вже зовсім,

Бо іде на землю осінь.

Осінь радість нам дарує,

Золотавий теплий спів,

Осінь нас усіх дивує,

Це улюблена пора дітлахів.

Журавлі летять, курличуть,

Шлють останнє «прощавай!»,

Літечко із собою кличуть,

Забирають у теплий край.

На землю осінь уже ступила,

Додолу листячко летить.

Гніздо лелече опустіло,

Тепер у ньому хмарка спить.

Підуть далеко теплі ночі,

Настануть уже холодні дні.

Та радісно сміються очі,

Бо літо бачимо ми в сні.

Вірші про осінь для школярів

Прийшла осінь золота

Прийшла осінь золота, листя ковзає з гілок.

Прийшла осінь золота, знов стиха дзвінкий струмок.

Природа вдягнулася в нове вбрання,

Жовтий колір скрізь – це осіння пора.

Розквіта золотава палітра дерев,

Спадають листочки, мов сонця проміння.

Стиха лунає шурхіт джерел,

За вітром легенько літа павутиння.

Тиждень за тижнем – і почнуться дощі,

Що йтимуть додолу, мов сльози з небес.

Вони змиють легенько літнє тепло,

Така ця пора – осінніх чудес.

Природа готується до відпочинку,

Дерева чекають на нове вбрання.

Зима принесе снігову одежинку,

І почнуться морози – з рання до рання.

Така ця чудова погода осіння

Золоті листочки летять із висоти,

Осінь прийшла, як казкова красуня.

Ліс нарядився в нові кольори,

Жовтий, багряний, а десь – ще зелений.

Крапає дощик, летить вітерець,

Жовтіє трава й пускає насіння.

Удень – сонце, вночі – морозець,

Така ця чудова погода осіння.

Вересень, жовтень, за ним листопад,

Три місяці осені молодої.

Літнє тепло не повернеш назад,

Бо приходить час пори золотої.

Сіла осінь на порозі

Сіла осінь на порозі,

Довгі коси розплела,

Спілі яблука на возі,

До бабусі привезла.

Вітром двері відчинила,

Дари з воза забирайте!

Павутинкою злетіла,

Через рік мене чекайте!

Я приходжу з року в рік,

І малюю все навколо,

Жовті фарби ви мої,

Не забудете ніколи.

Моя місія проста –

Показати всій природі,

Що пора відпочивать,

Бо зима вже на порозі!

Три місяці осені

Хоч осінь швидко пролітає,

Три місяці в запасі має,

Вересень, жовтень і листопад,

Кожен місяць один одному рад.

У вересні ще чути літо,

Надворі тепло, радіють діти,

Сонечко ще промінням гріє,

На теплі ночі дає надії.

У жовтні вже тепла небагато,

Хіба що бабусине літо прийде до хати,

Жовтіє листя, жовтіють квіти,

Вдягаються в теплі светри діти.

Листопад приходить непомітно,

Надворі все сіре, непривітне,

Дощі і хмари день у день,

Уже зимонька проситься: дзень-дзелень!

ВІРШІ ПРО ОСІНЬ УКРАЇНСЬКИХ ПОЕТІВ

Ліна Костенко

Осінній день, осінній день, осінній!

О синій день, о синій день, о синій!

Осанна осені, о сум! Осанна.

Невже це осінь, осінь, о! – та сама.

Останні айстри горілиць зайшлися болем.

Ген, килим, витканий із птиць, летить над полем.

Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.

І плаче кошик серед трав – нема мелодій.

Віктор Геращенко

Дихає прозора прохолода,

Верболіз закутався в туман.

З лісу, з поля, із сивого болота

Тихо підкрадається зима.

Краснобоке літечко зів’яло,

Яблуком скотилось за поріг.

Листя золоте нечутно впало

Килимом пухким до наших ніг.

На ромашках відцвіли росини,

Відсюрчали коні-стрибунці.

Перелітний птах у небі синім –

Мов сльозинка тепла на щоці.

На ланах із ранку й до ночі

Крають землю гострі лемеші.

Не зів’яло літечко, бо хоче

Залишитись у моїй душі.

Олександр Олесь

Вишиває осінь на канві зеленій

Золоті квітки.

Квіти оживають, і з дерев спадають

Жовті нагідки.

Яблука і груші падають на землю,

Боки, спини б’ють.

Люди їх збирають, у мішки ховають,

Кури їх клюють.

Бавляться дітками, бавляться квітками,

Моляться батьки.

Вишиває осінь на канві зеленій

Золоті квітки.

Марко Вовчок

Уже зриває вітер

Золото беріз.

Застогнали віти,

Похилились вниз.

Листячко тріпоче,

Сумно шелестить,

Заховатись хоче,

Боязко тремтить.

Осінь йде полями,

Стелить килими.

Уже не за горами

Білий кінь зими.

1. Осінь

Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!
Автор невідомий

2. Лісом осінь походила

Лісом осінь походила –
Все навкруг позолотила.
Залишила лиш ялинку
Їжачкові на хатинку.
Галина Шевчук

3. Королева Осінь

Королева Осінь
Всіх до столу просить.
Всіх без винятку частує
Й для Зими запас готує.
Наталія Замрія

4. Через поле, через ліс

Через поле, через ліс,
Сірий зайчик хутко біг.
Мамі яблучка він ніс –
Буде ввечері пиріг!
Геннадій Горовий

5. Тихо осінь ходить гаєм

Тихо осінь ходить гаєм.
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта…
Автор невідомий

6. Осінь

Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.
Вітром двері відчинила:
– Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
– Через рік мене чекайте!
Лідія Новикова

7. Жабка

Журилась під осінь
Малесенька жабка:
Уже потемніла
У соняха шапка
І жовтими стали
Листочки у клена,
А я іще й досі
Зелена-зелена!…
Лідія Повх

8. Їжачок

Що несе на спинці
Спритний їжачок?
Золотий листок.
Що несе на спинці
В дощик і сльоту?
Він несе на спинці
Осінь золоту.
Григорій Усач

9. В жовтні жовте сонце гріє

В жовтні жовте сонце гріє
Так, що все навкруг жовтіє.
Жовті квіти і листочки
Жовті дині й огірочки,
Що достигли на насіння,
Бо прийшла пора осіння.
Анна Черинь

10. Зажурилась бджілка

Зажурилась бджілка…
Що робити має,
Бо у полі жовкнуть квіти,
Де медок збирає.
Де медок збирала –
Де вона гуляла,
Там ті квіти, ясні квіти
Осінь притоптала.
І зима надійде,
Вкриє гори й доли,
Хто заплаче за квітками,
Як не тіїї бджоли.
В. Гренджа-Донський

11. Осіннє

Струсила грушка листя шерехке.
Струсила і, зажурена, зітхає.
Бо дощ осінній все іде та йде,
А в неї одежини вже немає.
По листі мокрому, як сірий корабель,
Пройшов їжак. Задумався, спинився:
Було ж тут груш, і яблук, і морель…
А світ узяв і так перемінився.
Оксана Кротюк

12. Осінь фарби готувала

Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!
Наталія Замрія

13. Каштанчик

Ось червоний
Впав листок,
А за ним
Каштанчик – скок!
Жовтий лист
На землю ліг,
Слідом знов
Каштанчик – плиг!
День за днем
Таке підряд –
Падолист,
Каштанопад.
Галина Маніва

14. Осінь

Вітер з пожовклим листком
Грається в котика-мишки.
То поженеться біжком,
То підкрадається нишком.
Ну, а коли спійма,
Буде, дітки,
Зима.
Віктор Терен

15. Вулиця в жоржинах

Вже небо не таке, як влітку.
В жоржинах вулиці й хати.
Снує павук тоненьку нитку –
Наводить між гілля мости.
В імлі ранковій сяють роси,
На вуха шапку гриб натяг.
Птахи, на крила взявши осінь,
Курличуть журно в небесах.
Пишаються зерном стодоли,
А сіно складено в стіжки.
І пахнуть медом доокола
Земля, і сонце, і грушки.
Оксана Кротюк

Філософські вірші про осінь для дорослих

Ще ніби вчора літо зеленіло,
Буяли пишно ліс, і степ, і сад,
І за плечима так, неначе крила!
А вже сьогодні – здрастуй, листопад…

І всі думки туманом оповиті,
І замість фарб на вулиці – дощі.
Та осені дари – печальні миті,
Мабуть, таки потрібні для душі…
Вікторія Чорній

Наповнилось серце примарами осені.
І день зустрічає холодними росами.
Повітря вібрує туманами сивими,
А залишки літа змиваються зливами…

Ох, літечко-літо… Краплинка залишилась…
А ти, взагалі, чи було? Не натішилась…
Не встигла зігрітися… Сиро і вітряно…
Невтомно біжать тільки спогади титрами…
Ніна Бойко

Відлітає поволі літо.
Догорає ранкова синь.
Щось забуто, а щось прожито.
Лиш минулого видно тінь.

Спорожніла ілюзій крона,
Облетіли пелюстки мрій.
Тільки втрат і помилок ґрона.
Залишились тепер на ній…

Перегорнуто і закрито…
Чи повернеться ще коли?
Відлітає поволі літо.
Ти подяку йому пошли,

За прекрасні моменти долі,
За політ у небесну вись.
Й почуття, що шукали волі
І крізь душі теплом лились…

Якось жалібно так, тужливо,
Все курличуть у небі дні.
Те, що вчора було важливо,
Стало краплею сліз на дні —

На самісінькім дні калюжі,
Від останніх відлунь грози.
Просто осінь… Це осінь, друже…
Це початок… Її ази…
Ніна Бойко

Так якось холодом повіяло у душу,
Чи то погода за вікном далась взнаки?
Знайти тепло, щоби зігрітися, я мушу,
Бо сильна, зроблю все я навпаки.

Хандрі осінній не піддамся я ні за що,
І як боротись з нею – досвід є.
Всі ці депресії, ці нерви, сльози… Нащо?
Змінилась я і це вже не моє!

Прийшла неждано рання осінь
Ліс запалав рудим вогнем.
Змарніла, згасла неба просинь
Й заплакала дрібним дощем.
Подув різкий північний вітер,
Загув, завив у проводах,
Наче шукає, де б подіти,
Все, що скопичив на дахах.
З дерев зрива останнє листя,
Несе по вулиці, кружляє,
Горобина лише в намисті,
А сукні вже зовсім не має.
Пташина в вирій відлетіла,
Прозорим став і гулким ліс,
Хати стоять осиротіло,
Туман над річкою повис.
Прийшла неждано рання осінь
Ліс запалав рудим вогнем.
Змарніла, згасла неба просинь
Й заплакала дрібним дощем.

Осінній дощ мені шепоче
Холодну пісню колискову,
А я ще холоду не хочу,
Я хочу літа знову й знову.

Там, де роки зозуля лічить,
Де соловей вночі співає
І хто кому здоров’я зичить
Ніхто не бачить і не знає.

Душа моя тепла ще просить,
Душа кохання ще бажає,
А на траві вже росна просідь
І дощ тепла не обіцяє.

Осінній дощ мені шепоче
Холодну пісню колискову,
А я ще холоду не хочу,
Тепла і літа хочу знову.

Засмагла пора вереснева,
Рум’янцем наповнився сад,
Від яблук прогнулись дерева,
Під сонцем блищить виноград.
Херсон кавунами частує,
І степ ароматом п’янить,
В садах запах меду вирує
І сіль на лиманах горить.
Дитинство моє босоноге,
Я згадую часто тебе,
Той шлях, яким йшов я до Бога,
Той шлях, що до дому веде.
Ту хату, де я народився
Садок і матусю свою,
Дівчину, з якою зустрівся
І вперше сказав їй,-люблю.

Ось такі вірші про осінь ми підібрали для вас. Дуже сподіваємося, шо вам сподобалося!