Граматична основа речення

Щоб не помилятися в постановці розділових знаків, необхідно розуміти структуру речення, тобто вміти швидко знаходити граматичну основу. Саме про це наша стаття.

Граматична основа речення це

Граматична основа речення – це головні члени речення, які пов’язані предикативним зв’язком і виражають основну думку речення.

Головні члени речення – це слова, які відповідають на питання, поставлені до речення в цілому. У простому реченні є лише одна граматичная основа, яка може складатися з одного або двох головних членів.

Підмет – це головний член речення, який називає предмет, про який говориться в реченні. Підмет відповідає на питання хто? що?

Присудок – це головний член речення, який називає дію, стан або ознаку предмета, названого підметом. Присудок відповідає на питання що робить? що є?

У односкладних реченнях граматичная основа може складатися з одного головного члена, який може бути підметом або присудком.

У двоскладних реченнях граматичная основа складається з двох головних членів: підмета і присудка.

Приклади

• Підмет
  • Читання – корисне заняття.
  • Діти – майбутнє нації.
• Присудок
  • Сонце світить.
  • Ліс зеленіє.
• Двоскладні речення
  • Діти граються.
  • Сонце світить яскраво.

Важливо відрізнити граматичну основу речення від інших членів речення, які не входять до її складу. Наприклад, у реченні “Читання – корисне заняття” слово “заняття” є додатком, а не підметом, оскільки відповідає на питання що?, яке не ставиться до речення в цілому.

З чого складається

Граматична основа речення складається з головних членів речення, які пов’язані предикативним зв’язком і виражають основну думку речення.

Головні члени речення – це слова, які відповідають на питання, поставлені до речення в цілому. У простому реченні є лише одна граматичная основа, яка може складатися з одного або двох головних членів.

Підмет – це головний член речення, який називає предмет, про який говориться в реченні. Підмет відповідає на питання хто? що?

Присудок – це головний член речення, який називає дію, стан або ознаку предмета, названого підметом. Присудок відповідає на питання що робить? що є?

У односкладних реченнях граматичная основа може складатися з одного головного члена, який може бути підметом або присудком.

У двоскладних реченнях граматичная основа складається з двох головних членів: підмета і присудка.

Приклади

• Підмет
  • Читання – корисне заняття.
  • Діти – майбутнє нації.
• Присудок
  • Сонце світить.
  • Ліс зеленіє.
• Двоскладні речення
  • Діти граються.
  • Сонце світить яскраво.

Важливо відрізнити граматичну основу речення від інших членів речення, які не входять до її складу. Наприклад, у реченні “Читання – корисне заняття” слово “заняття” є додатком, а не підметом, оскільки відповідає на питання що?, яке не ставиться до речення в цілому.

Отже, граматична основа речення складається з одного або двох головних членів речення, які відповідають на питання, поставлені до речення в цілому.

Вираження підмета

Підмет в граматичній основі речення може виражатися:**

• Іменником у називному відмінку. Це найпоширеніший спосіб вираження підмета. Наприклад: Діти граються. Сонце світить.
• Займенником у називному відмінку. Наприклад: Я читаю. Вона пише.
• Іменником у кличному відмінку. Наприклад: Діти, грайтеся! Сонце, світи!
• Номінативними дієсловами. Наприклад: Піти – це добре. Спати – це потрібно.
• Складними іменними реченнями. Наприклад: Те, що я сказав, правда. Все, що ти зробив, вірно.

Підмет може бути виражений:

• Одиничним словом. Наприклад: Діти граються. Сонце світить.
• Складним словом. Наприклад: Наші діти граються. Якесь сонце світить.
• Групою слів. Наприклад: Всі хлопці граються. На небі світить сонце.

Важливо правильно визначити, який член речення є підметом, оскільки це допомагає розібрати речення за членами та визначити його тип.

Вираження присудка

Присудок в граматичній основі речення може виражатися:**

• Дієсловом. Це найпоширеніший спосіб вираження присудка. Наприклад: Діти граються. Сонце світить.
• Прикметником. Наприклад: Діти веселі. Сонце яскраве.
• Прислівником. Наприклад: Діти граються весело. Сонце світить яскраво.
• Складним іменним реченням. Наприклад: Діти стали старшими. Сонце є яскравим.

Присудок може бути виражений:

• Одиничним словом. Наприклад: Діти граються. Сонце світить.
• Складним словом. Наприклад: Діти стали старшими. Сонце є яскравим.
• Групою слів. Наприклад: Діти весело граються. Сонце дуже яскраво світить.

Важливо правильно визначити, який член речення є присудком, оскільки це допомагає розібрати речення за членами та визначити його тип.

Ось кілька ознак, які допомагають визначити, що слово є присудком:

• Присудок відповідає на питання що робить? що є?
• Присудок граматично пов’язаний з підметом.
• Присудок може бути виражений різними частинами мови.

Наприклад, у реченні “Діти граються” слово “граються” відповідає на питання що робить?, граматично пов’язане з підметом “діти” і виражене дієсловом. Отже, це присудок.

У реченні “Сонце світить” слово “світить” відповідає на питання що робить?, граматично пов’язане з підметом “сонце” і виражене дієсловом. Отже, це також присудок.

Односкладне речення основа

Основа односкладного речення – це один головний член речення, який може бути підметом або присудком.

Підмет – це головний член речення, який називає предмет, про який говориться в реченні. Підмет відповідає на питання хто? що?

Присудок – це головний член речення, який називає дію, стан або ознаку предмета, названого підметом. Присудок відповідає на питання що робить? що є?

Залежно від того, який головний член є в односкладному реченні, вони поділяються на такі типи:

• Називні речення – це речення, у яких головний член є підметом у називному відмінку. Називні речення виражають існування, поява, початок дії, зміну стану, або ж вказують на предмет, явище, ознаку.

Приклади:

Сніг. Вечір. Весна.

• Односкладні речення з присудком – це речення, у яких головний член є присудком. Односкладні речення з присудком поділяються на такі види:
  • Неозначено-особові речення – це речення, у яких присудок виражається дієсловом у третій особі множини теперішнього або майбутнього часу, або в третій особі однини минулого часу. Неозначено-особові речення виражають дію, яка відбувається незалежно від волі мовця або якоїсь особи.Приклади:

Вечірають. Сяють зірки. Квітне сад.

* **Означено-особові речення** – це речення, у яких присудок виражається дієсловом у другій особі однини або множини теперішнього або майбутнього часу, або в першій особі однини або множини минулого часу. Означено-особові речення виражають дію, яка відбувається за участю мовця або якоїсь особи.

Приклади:

Читаєш ти? Поїдемо в парк? Я читав цю книгу.

* **Безособові речення** – це речення, у яких присудок виражається дієсловом у третій особі множини теперішнього або майбутнього часу, або в третій особі однини минулого часу, але не має особової форми. Безособові речення виражають дію, яка не залежить від волі мовця або якоїсь особи, або ж стан, що виникає незалежно від волі мовця або якоїсь особи.

Приклади:

Надворі холодно. Небо похмурне. Дощ іде.

* **Наказові речення** – це речення, у яких присудок виражається дієсловом у другій особі однини або множини наказового способу. Наказові речення виражають наказ, прохання, пораду, побажання.

Приклади:

Читай, друже! Сядьте, будь ласка. Не шуміть.

* **Вигукові речення** – це речення, у яких присудок виражається вигуком. Вигукові речення виражають емоції, почуття, волевиявлення мовця.

Приклади:

Ой, яке гарне небо! Ах, як боляче! Ну, слава Богу!

Односкладні речення поділяються на такі групи за характером відношення головного члена до дійсності:

• Речення дійсного характеру – це речення, головний член яких виражає реальну дію або стан. До цієї групи належать всі види односкладних речень, крім вигукових речень.
• Речення емоційного характеру – це речення, головний член яких виражає емоційне ставлення мовця до дійсності. До цієї групи належать вигукові речення.

Поширені і непоширені речення

Поширені речення – це речення, які мають крім головних членів також другорядні. Другорядні члени речення пояснюють головні, доповнюють їхню інформацію.

Приклади поширених речень:

• **Влітку в лісі цвітуть квіти.

• **Діти граютьсяухованки.

Непоширені речення – це речення, які мають лише головні члени. Другорядні члени речення відсутні.

Приклади непоширених речень:

• Вечір.
• Сонце.
• Холодно.

Основна відмінність між поширеними і непоширеними реченнями полягає в тому, що поширені речення мають більше інформації, ніж непоширені. Поширені речення містять другорядні члени, які пояснюють головні, доповнюють їхню інформацію. Непоширені речення, у свою чергу, містять лише головні члени, які не можуть пояснити один одного.

Поширені речення використовуються для того, щоб передати більш повну і детальну інформацію. Вони можуть використовуватися в різних стилях мовлення, але особливо часто зустрічаються в розмовному і художньому стилях.

Непоширені речення використовуються для того, щоб передати просту і лаконічну інформацію. Вони можуть використовуватися в різних стилях мовлення, але особливо часто зустрічаються в науковому і офіційно-діловому стилях.