Кавказькі гори: рельєф, клімат, корисні копалини, рослинний і тваринний світ

Кавказькі гори – великий розділ між Європою і Азією. Кавказ – вузька смуга суші між Чорним і Каспійським морями. Він вражає неймовірною різноманітністю клімату, флори і фауни.

Гордість Кавказу – це його гори! Без гір Кавказ не Кавказ. Гори неповторні, величні і неприступні. Кавказ на диво красивий. Він такий різний. На гори можна дивитися годинами.

Гірський ланцюг великого Кавказу – це безліч пасовищ, лісів, а також дивовижних чудес природи. Більше 2-х тисяч льодовиків спускаються по вузьких ущелинах.

 Ланцюг великих гір майже півтори тисячі кілометрів простяглася з північного заходу на південний схід. Головні вершини перевищують 5 тисяч метрів і суттєво впливають на погоду в регіонах.

 Хмари, які утворюються над Чорним морем, проливаються дощами, наштовхнувшись на гірські вершини Кавказу. З одного боку хребта суворий ландшафт, а з іншого – бурхлива рослинність. Тут можна зустріти більше 6 з половиною тисяч видів рослин, чверть з яких, годі й шукати більше ніде в світі.

Кавказькі гори асоціюються у багатьох мандрівників з неймовірною силою. Дійсно, вони підкоряються далеко не кожному. До сих пір невідомо, як виникла ця назва, що стала звичною для багатьох жителів України і СНД. Зате відомо чимало фактів про ці великі гори.

Де знаходяться Кавказькі гори

Територія гірської системи, що простягнулася на 1 100 кілометрів, займає площа від північного заходу до південного сходу. Кавказькі гори починаються від Анапи (Чорне море) до Апшеронського півострова, розташованого на узбережжі Каспійського моря.

Кавказькі гори

Координати:

  • 42 ° 30’00 “північної широти;
  • 45 ° 00’00 “східної довготи.

Кавказькі гори поділяють на три сектори:

  1. Західний.
  2. Центральний.
  3. Східний.

Найширша частина Кавказьких гір доводиться на Ельбрус (близько 180 кілометрів).

Найвища вершина Кавказьких гір

Ельбрус – одна з найвідоміших вершин не тільки на території України, але і Європи. Це найвища гора Кавказу, яка досягає 5 642 метра.

 Ельбрус відомий розвиненою туристичною інфраструктурою, тому сюди приїжджають люди з різних куточків Євразії. До послуг мандрівників – численні притулки. Вперше притулки з’явилися тут ще в 1910-х роках. Є й багато канатних доріг.

 В першу чергу Ельбрус відомий гірськолижними схилами. Але сюди перебуває і чимало тих мандрівників, які бажають здійснити сходження.

Вид на найвищу вершину

Ельбрус вважається відносно складним для підкорення. Однак є різні маршрути.

 Одні підійдуть навіть початківцям альпіністам, які мають середній рівень фізичної підготовки. Але є й досить складні шляхи, якими зможе пройти далеко не кожен.

 Відома сумна статистика підкорення Ельбрусу, яка вказує на 80% нещасних випадків по всьому Приельбруссі. Серед загиблих східників числяться початківці туристи і досвідчені альпіністи. Навіть майстри спорту гинули на грізному Ельбрусі. 

Небезпека сходження полягає в складності акліматизації на схилах вершини. Також існує реальна загроза потрапити в ущелину, вкриту снігом.

 Мандрівникам радять заручатися допомогою гіда, досить досвідченого для того, щоб допомогти розібратися на місцевості.

Найвідомішим маршрутом є маршрут по південному схилу. Його прийнято називати класичним. Відрізняється легкістю і відповідає категорії 1Б.

 Тривалість сходження займає не більше 10 днів, тому навіть з урахуванням акліматизації практично всі мандрівники з успіхом досягають вершини Ельбрусу. 

Маршрут по північному схилу має категорію складності 2А. Ускладнений підйомом до позначки 2 000 метрів.

 Маршрут по східному ребру має категорію складності 2Б, найскладніші для підкорення маршрути на Ельбрус мають категорії складності 3А і 5А. Відповідно це північно-західне ребро і західне плече по південній стіні. 

Пройти по цих маршрутах можна тільки за допомогою спеціальної екіпіровки і при наявності належного досвіду.

Рельєф Кавказьких гір

Кавказькі гори є складчастими. Їх освіту пов’язують з вулканічною активністю. Вважається, що кавказькі гори утворилися приблизно 23 мільйони років тому.

Рельєф Кавказьких гір

Поширена назва Великий Кавказ в дійсності має на увазі під собою кілька хребтів, які піднімаються з півночі на південь, утворюючи ступінчатообразні гори.

 Найменшим є Пасовищний хребет, після нього плавно виростає Скелястий хребет, потім можна бачити Передовий хребет, на якому розташовані такі відомі вершини, як Ельбрус і Казбек. 

На півдні розташовується Закавказске нагір’я, а на півночі і північному сході знаходиться Малий Кавказ.

 Вчені стверджують, що Кавказ був таким не завжди, а отже буде змінюватися і в майбутньому.

Його формування представляло собою низку справжніх природних катастроф. За довгі століття неквапливих змін слідували жахливі виверження і катастрофічні події. Вважається, що початок формування Кавказьких гір припадає на другу половину палеозою. Тоді так звана російська платформа зіткнулася з материком Лавразия.

Про вулканічну активність досі нагадують землетруси. На початку поточного тисячоліття відбувалися потужні землетруси, інтенсивність яких досягала 7 балів за Ріхтером. Катастрофічні події 1988 року забрали життя 25 тисяч чоловік в Вірменії.

Клімат Кавказьких гір

Клімат Кавказьких гір відрізняється істотною різницею між високогір’ями і передгір’ями, а також різниться по широті. 

Зближуючись з морем і набираючи висоту мандрівник обов’язково відчує зниження температури. Північні схили Великого Кавказького хребта зазвичай холодніші ніж південні, різниця в температурах становить приблизно 3 градуси. Різко-континентальний клімат панує на територіях Малого Кавказу.

Різноманітний клімат створює різноманітні ландшафти

Опади теж розподіляються нерівномірно. Їх значно більше випадає на заході, ніж на сході. В цьому відношенні значну роль зіграли розподіл висот.

 В горах опадів випадає традиційно більше, ніж в низинах. Найбільш сухими регіонами є північно-східний і південний на території Малого Кавказу.

 Самою ж сухою частиною залишається північно-східний сектор прикаспійської низовини (не більше 250 міліметрів за рік). Багато випадає в західній частині Кавказу. За рік тут мінімум може випасти 1 000 міліметрів, а максимум – 4 000 міліметрів.

 Помірне число опадів випадає в східній і північній частині Кавказьких гір (600-1 800 міліметрів). Найбільший обсяг опадів припадає на Месхетії і Аджарії (приблизно 4 000 міліметрів на рік).

Нерідко на Кавказі випадають снігопади. При сходженні взимку мандрівники повинні враховувати, що з навітряного боку схилів підніматися буде легше – обсяг опадів значно менше. Однак тут дмуть потужні вітри.

 На території Малого Кавказу снігопади рідкісні, оскільки він ізольований і навколишні його схили стають природним бар’єром на шляху повітряних мас, які несуть вологу. У той же час сніговий покрив в горах може досягати висоти 30 сантиметрів. Але ще більше снігу випадає на Великому Кавказі, лавини сходять постійно протягом зими і навіть на початку весни. Сніговий покрив може досягати в ряді районів 5 метрів у висоту.

Природні зони Кавказьких гір

Різноманітність природних зон Кавказьких гір і ландшафту прямо залежить від висот і наявності великих водойм. Безліч біом, що мають величезну цінність біологічного, туристичного та рекреаційного характеру, помічені повсюдно.

 На території Кавказу зустрічаються як субтропічні, так і високогірні ділянки з властивими їм альпійськими луками і степами. В основному альпійські луки і степи поширені на півдні. На північних схилах розвинений лісовий пояс. Причому якщо на північно-заході виростають ялинові і ялицеві дерева, то в строгому напрямку на північ переважають дуб і граб.

 Ліси ростуть до позначки 3 000 метрів. Далі починається зона вічної мерзлоти. Південно-східні схили Кавказьких гір теж багаті лісами, причому до грабу і дубу приєднуються клен і бук. Ще більш дивним постає рослинний світ на південному заході.

Корисні копалини Кавказьких гір

Кавказ багатий на корисні копалини. Тут добуваються нафта, газ, вугілля, природний камінь і неметалеві корисні копалини. На всю Європу і Україну відомі Кавказькі Мінеральні Води.

Родовища вугілля небагаті, найбільша їх кількість зосереджена на території Грузії. Торф поширений широко. Найбільші родовища перебувають у Колхідській низовині.

 Торф використовується для палива, грає важливу роль в хімічній промисловості, з нього отримують парафін, дьоготь, аміак, віск.

 Серед рудних корисних копалин на Кавказі найбільш часто зустрічаються мідь, цинк, кобальт, вольфрам. Ведеться видобуток золота, заліза, молібдену. Залізні руди широко поширені, розробляються ще з часів СРСР, найбільше родовище знаходиться в Азербайджані. Особливістю родовища є можливість видобутку руди з високим вмістом заліза (до 45%).

Завдяки своїй природі Кавказ приваблює туристів

Не менш широкого поширення набули марганцеві руди. Найбільш багате Чіатурське родовище (Грузія).

 За запасами неметалічних корисних копалин Кавказькі гори можуть здивувати по-справжньому. Це справжня скарбниця, в якій зосереджено таку цінну сировину, як мергелі (цементо-утворює суміш). Мергелі переробляються на спеціалізованих заводах, особливо велика кількість цих неметалічних копалин переробляється в Новосибірську. Саме на Кавказі видобувається суглинка, необхідна для виробництва цегли.

Крім того, тут видобувають кварцовий пісок, який залягає глибоко під землею. Кварц сформувався за мільйони років в величезні пласти, що містять приблизно 95% цінного неметалевого викопного. Широко поширені покрівельні сланці, які представляють собою глинисті породи. Їх використовують в якості будівельного матеріалу.

Багатий Кавказ каменями. Тут видобувають мармур, обсидіан, яшму, агати, аметист, мармуровий онікс.

 Багатство Кавказу відомо на весь світ. Останнім часом широку популярність здобули агати, які наділяють різними містичними властивостями. Тим часом їх забарвлення дійсно зачаровує і підтверджує, що природа – найкращий художник.

 На Великому Кавказі видобувається гірський кришталь, однак для промислових масштабів вже недостатньо якісного гірського кришталю, тому його видобуток поступово втрачає своє значення.

Історія дослідження Кавказьких гір

Територія Кавказу приваблювала людей з давніх часів. Є відомості, що підтверджують, що ще в 6 столітті до н.е. тут проживали греки, влаштовували свої колонії.

 У 1 столітті Кавказом зацікавилася Римська імперія. Римляни вторглися сюди, завойовуючи грецькі колонії і почали протистояння з Парфянською державою (нинішній Іран).

 Про Кавказ в різні часи писали Сенека, Тацит, Помпей. Поступово природні багатства цих земель починають залучати і інших царів, в тому числі вірменських. Античний час пішло в минуле, на зміну колишнім імперіям прийшла Візантія.

 Візантійські імператори вели завоювання Північного Кавказу, їх залучали природні багатства, багато дуже хотіли бачити ці території приєднаними до Візантійського королівству. Йшли століття і тільки до 18 року, коли на Кавказі встановилося панування Російської імперії.

Краса Кавказьких гір

Рослинний світ Кавказьких гір

Кавказ – багатий природою край. Рослинний світ регіону неймовірно різноманітний. На Кавказі налічується понад 6 000 рослин. Це на порядок більше, ніж на всій території європейської частини колишнього СРСР.

 Вплив людини тут тим не менш помітно сильно. Це підтверджують Західне і Середнє Передкавказзя, зайняті ріллею.

Кавказ відомий реліктовими широколистяними лісами, що виростають в районі Колхідської низовини. Раніше Колхідська низовина була суцільно зайнята лісом, проте постійна вирубка привела до згубних наслідків. 

Від вільхових лісів залишилися лише невеликі ділянки в районі Курінської западини. В районі Талішських гір теж зустрічаються реліктові ліси, які відносять до Гирканського або Талішського типу. 

Багато території як Великого, так і Малого Кавказу залишаються цінними пасовищними угіддями, залучаючи фермерів з різних прилеглих держав.

На Кавказі є альпійські луки з характерною флорою

На територію Кавказу завезли чимало рослин з інших країн. Зараз вони добре прижилися і є частиною природних зон Кавказьких гір. Зберігається вплив напівпустель, в північній частині поширені субтропічні рослини.

Тваринний світ Кавказьких гір

Ще більше дивує фауна Кавказу, здатна продемонструвати не меншу різноманітність, ніж рослинний світ.

 На Західному і Середньому Передкавказзя поширені тварини, які стали звичними для Російської рівнини. На Терско-Кумской низовини поширилися представники фауни напівпустель Середньої Азії. У лісах і в високогір’ях живуть головні представники кавказької фауни, серед них є ендеміки, занесені в Червону книгу.

Тварини Кавказьких гір

 Найпоширенішими тваринами є гірські козли, кабани, рідше зустрічаються дикі ведмеді, а самим рідкісним визнаний кавказький леопард.

 В останні роки стали відзначати падіння чисельності рисі. Зараз вже не залишилося каспійських тигрів і азіатських левів. Також вимирання піддався європейський зубр.

 Велике різноманіття павукоподібних (близько 1 000 видів павуків). Широко поширені пернаті, причому тут простежується вплив півдня, на що вказує величезне різноманіття південних видів.

 У гірських степах живуть представники фауни Малої Азії. На жаль, антропогенна діяльність зіграла негативну роль на тваринному світі навіть в сучасний час. Тому зараз на Кавказі засновано кілька заповідників, що мають природоохоронний статус.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Знай все!
Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: