Папа Римський: папські щорічники, католицизм, папські титули

«Папські щорічники» як дзеркало Католицької Церкви

«Папський щорічник» ( «Annuario Pontificio») – це офіційне довідкове видання Католицької Церкви, яке існує з 1860 р Як форма, так і зміст щорічника неодноразово змінювалися, і лише в 1940 р остаточно склався той формат, в якому «Annuario Pontificio »виходить і до цього дня. У щорічнику наводяться повні списки живих кардиналів, патріархів, митрополитів, архієпископів і єпископів, перераховані всі єпархії, чернечі ордени та навчальні заклади Католицької Церкви, всі структури Римської курії і дипломатичний корпус Ватикану, вказані поштові та електронні адреси, телефони і офіційні Інтернет-сайти всіх цих структур. Крім того, видання забезпечено додатком, що містить корисну історичну і статистичну інформацію.

Папський щорічник 2020 року

Що стосується «Статистичного щорічника», то тут наведені докладні статистичні відомості про кількість католиків по всьому світу і про динаміку зростання (зменшення) їх числа в різних країнах і на різних континентах станом на 2018 р

Статистичний щорічник

Обидва ці видання є незамінними посібниками для всякого, хто бажає отримати з перших рук офіційну інформацію про католицизм.

Католицизм в сучасному світі: актуальні тенденції

Бюлетень Прес-офісу Святого престолу опублікував короткий огляд сучасної статистики Католицької Церкви, спираючись на «Статистичний щорічник».

 За офіційними даними Ватикану, за п’ять років (з 2013 по 2018 рр.) Кількість католиків в світі зросло приблизно на 6% (з 1 мільярда 254 мільйонів до 1 мільярда 329 мільйонів). Станом на кінець 2018 р католики становили трохи менше 18% населення Землі. Що стосується населення окремих континентів, то в Америці (Північної і Південної) католики становлять 63,7% населення, в Європі – 39,7%, в Океанії – 26,3%, в Африці – 19,4%, в Азії – 3 , 3%. Що стосується територіального розподілу членів Католицької Церкви, то на Американському континенті проживає 48% католиків, в Європі – 21,5%, в Африці – близько 18%, в Азії – 11,1%.

За зазначені п’ять років кількість католицьких єпископів в світі збільшилася приблизно на 4% (з 5 173 до 5 377). При цьому кількість католицьких священиків за цей же період дещо зменшилася (на 0,3%). Однак тут видна помітна диспропорція між континентами. Якщо в Європі кількість католицьких священиків зменшилася за п’ять років на 7%, в Африці їх кількість, навпаки, збільшилася на 14%, а в Америці – зросла на 11%. Цікаво, що за зазначені роки у всьому світі помітно збільшилася кількість постійних дияконів (на 10%). До кінця 2018 року кількість постійних дияконів в Католицькій Церкві склала 47,5 тисяч.

Слід пояснити, що сьогодні в Католицькій Церкві д дияконського служіння допускаються як одружені кандидати, так і ті, хто складає обітницю безшлюбності. Тобто для дияконів целібат (безшлюбність) вже не є обов’язковим. Однак, для священиків обов’язковий целібат зберігається. Тому в разі рукоположення в диякони одруженого кандидата, він не має права претендувати на ступінь священика і вважається «постійним дияконом». Зростання числа постійних дияконів свідчить про те, що в Католицькій Церкві є значна кількість пастирських покликань. Однак багато католиків не готові відмовлятися від сімейного життя заради священичого служіння і тому вважають за краще ставати «постійними дияконами».

Молитва перед висвяченням в диякони

Помітним є загальне зменшення кількості католицьких ченців, що принесли вічні обіти, але не мають при цьому священного сану. Якщо в 2013 р їх було більше 55 000, то до кінця 2018 р стало менше 51 000. Але і тут є актуальними зазначені тенденції по континентах. При загальному зниженні кількості католицьких ченців в світі, в Африці і Азії спостерігається зростання числа ченців (на 6,8% і 3,6% відповідно).

Зменшилася і кількість монахинь, які принесли вічні обіти (з 694 тисяч до 642 тисяч). Але знову ж таки, якщо в Європі їх кількість зменшилася на 15%, а в Америці – на 12%, то в Африці їх число виросло на 9%, а в Азії на 2,6%.

Аналогічні тенденції спостерігаються і в статистиці вихованців католицьких духовних семінарій, які планують взяти священний сан. З 2013 по 2018 рр. кількість кандидатів в священство зменшилася зі 118 251 до 115 880, тобто приблизно на 2%. Однак падіння числа семінаристів актуально лише для Європи та Америки. В Африці ж їх кількість за п’ять років зросла на 15,6%.

Підкреслимо, що в виданнях Ватикану наводиться статистика самої Католицької Церкви, яка складається на основі даних, зібраних по церковних каналах.

Таким чином, оприлюднена статистика підтвердила тенденцію, яка оформилася на рубежі ХХ-ХХІ ст. Вплив католицизму в Європі і Північній Америці помітно і неухильно падає. Це проявляється і в зменшенні кількості священиків і кандидатів в священство, і в помітному зменшенні кількості ченців. При цьому в Африці і Азії очевидним є зростання кількісних показників Католицької Церкви. Якщо традиційно протягом двох тисяч років своєї історії католицизм вважався, насамперед, релігією Західної Європи, то сьогодні Європа поступово втрачає статус «базового регіону» Католицької Церкви. Релігійне життя Західної Європи зазнає глибокі трансформації. При цьому ми бачимо помітні успіхи католицької місії на інших континентах (в Африці і Азії).

Папські титули: історичні та актуальні

Якщо вихід у світ «Статистичного щорічника» ( «Annuarium Statisticum Eccleasiae») ні особливо помічений пресою, то поява «Папської щорічника» ( «Annuario Pontificio») за 2020 р викликало несподівану полеміку всередині Католицької Церкви. Справа в тому, що вже на перших сторінках «Папської щорічника» католиків чекав сюрприз. Традиційний титул папи Римського був тут представлений в новому форматі.

Слід пояснити, що «Папський щорічник» завжди відкривається офіційним списком Римських пап, починаючи з I в. і до сучасності. Після цього списку наводяться відомості про тата, який займає Римський престол зараз. Аж до 2019 року включно відомості про Римському єпископові давалися в незмінному форматі. Спочатку наводиться його ім’я з додатком «єпископ Рима», а на наступній сторінці дається повний титул тата, слідом за яким наводяться його короткі біографічні дані (дата народження, дати висвячення на священика і єпископа, зведення в кардинали і обрання на папський престол). До теперішнього часу повний титул Папи Римського виглядає так:

  • Єпископ Риму,
  • Вікарій Ісуса Христа,
  • Наступник князя апостолів,
  • Верховний понтифік Вселенської Церкви,
  • Примас Італії,
  • архієпископ і митрополит Римської провінції,
  • суверен держави Граду Ватикану,
  • раб рабів Божих.

Хоча для стороннього спостерігача цей титул здається не більше ніж набором пишномовних словосполучень, в католицькій церковній свідомості кожен з елементів цього титулу має ясне богословське або канонічне наповнення.

Так ось, в «Папському щорічнику» 2020 роки після імені «Франциск» вказано лише титул «Єпископ Риму». А на наступній сторінці спочатку дані його біографічні відомості та лише потім дрібним шрифтом наведено повний перелік його титулів з несподіваною ремаркою: «історичні титули» (італ. «Titolo storico»). Таким чином, складається враження, що папа Франциск зберігає за собою лише титул «Єпископа Риму», а всі інші титули вказані в щорічнику лише у вигляді своєрідної історичної довідки. Багатьма це було сприйнято як фактична відмова нинішнього папи від свого традиційного титулування.

Сторінки з папським титулом з щорічників 2019-2020 рр.

Новий формат публікації папського титулу викликав жорстку критику з боку консервативних кіл Католицької Церкви. Так, німецький католицький щорічник «Tagespost» оприлюднив думку з цього приводу колишнього префекта Конгрегації доктрини віри (це структура Римської курії, яка відповідає за збереження в чистоті католицького віровчення) кардинала Герхарда Людвіга Мюллера. Він назвав нову редакцію титулу «богословським варварством». Кардинал Мюллер підкреслив, що, наприклад, титул «Вкрай Ісуса Христа» ( «вкрай» – тобто «намісник») має для католиків догматичне значення. У традиційному титулі Римського єпископа відображено вчення про тата як спадкоємця апостола Петра, який отримав свої повноваження безпосередньо від Христа. Це одна з головних засад католицької віри. У новому ж форматі папського титулу кардинал Мюллер побачив загрозу відмови від цього вчення.

Ще більш жорстко висловився колишній папський нунцій в США архієпископ Карло Марія Віган. Архієпископ Віган заявив, що папа Франциск, перемістивши словосполучення «вкрай Ісуса Христа» і «Наступник князя апостолів» в розділ «історичні титули», тим самим дезавуював свій статус спадкоємця апостола Петра. На думку Віган, це є «кричущим жестом». Віган стверджує, що папа відтепер «більше не визнає себе вікарієм, а стає господарем Церкви, вільним руйнувати її зсередини, що не відповідаючи ні перед ким». Таким чином, тато Франциск, на думку архієпископа Віган, «просто стає тираном».

Така жорстка критика змусила Ватикан дати роз’яснення з приводу нового формату публікації папського титулу. Директор Прес-офісу Святого Престолу Маттео Бруні пояснив , що всі титули, які в різний час засвоїли собі тата, «історично пов’язані з титулом Єпископа Риму, оскільки коли конклав обирає главу Римської Церкви , то обраний одночасно набуває всі титули, пов’язані з цим обранням» . Маттео Бруні пояснив, що тато не відмовляється від жодного з «історичних титулів», а значить ці титули не стали «реліктами минулого» і зберігають свою актуальність. У разі відмови тата від цих титулів, вони були б просто видалені з щорічника. Але вони в щорічнику надруковані, хоча і в новому форматі.

Папський щорічник 2020 року в розкритому вигляді

Цілком очевидно, що формат публікації папського титулу був змінений за особистим розпорядженням Папи Франциска. І це цілком вписується в загальну тенденцію його правління. Буквально з першого дня свого перебування на Римському престолі папа Франциск намагається методично відмовлятися від пишних зовнішніх ознак папської влади. В цьому відношенні кваліфікація витіюватих папських титулів як «історичних» повністю відповідає особистим характером тата Франциска. Він спеціально прагнути підкреслити, що є, перш за все, єпископом міста Риму. А всі решта «збільшення» влади Римського єпископа відбувалися протягом довгої історії Католицької Церкви і були лише доповненнями до початкового його статусу.

Поки що нам не відомо про якусь офіційну реакцію на цей крок тата Франциска з боку Православних Церков світу, але в цілому зміна формату папського титулу (нехай і незначна) може позитивно вплинути на діалог між православними і католиками, в якому центральним питанням залишається проблема статусу Римського єпископа.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Знай все!
Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: