Рослини – народні символи України

У кожного народу є свої символи. По назві символу можна дізнатися, про який народ іде мова.

 Рослинні народні символи українці вважали святинями свого народу. До рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці, вишня, соняшник, мальва. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Калина

Калина – дерево нашого українського роду. Прислів’я: «Ягідки калини – символ України, це краса дівоча ніжна й непорочна…» Наші предки вважали, що калина уособлювала народження Всесвіту, вважали її символом вогняної трійці: Сонця, Місяця і Зорі.

Верба

Верба — дерево цілюще. Настій із вербової кори знижує температуру. Відвар вербової кори вживають при грипі, вірусних інфекціях, рев­матизмі.

  Верба була священною для наших предків, священною вона повинна залишатись і для нас.             Верба-символ краси,безперервності життя.Вона живуча:встромиш у землю гілочку-і виросте дерево,засип ранку порошком меленої вербової кори-і кров зупиниться. З давніх –давен в Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем шостий тиждень посту називався  «Вербним». На Вербному тижні,у неділю,святили вербу. У багатьох селах України садили гілочку свяченої верби. Вважалося, що така верба є особливо цілющою.  У сирій землі вона швидко пустить корінчики і виросте гарне дерево. Не можна допустити, щоб зникли вербові насадження на нашій Україні.

Освячені її гілочки служили оберегами полів від граду,під час грози їх викидали на двір,щоб,як казали, «град припинився», обкурювали хату від хвороб,клали у купіль немовляти.

Тому  у нашого народу  найбільш шанованим деревом є верба. „Без верби і калини – нема України”, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

Верба не дає жадного плоду. Тому вона стала символом неплідности. «Грушки на вербі» — це небувальщина, вигадка. «У нього на вербі грушки ростуть», — кажуть про людину, що оповідає неймовірні речі.

Тополя – символ України.

ТОПОЛЯ – символ дівочої краси, а також жіночого й дівочого суму, їх самотності. Тополя край дороги – це образ жінки чи дівчини, котрі чекають своєї долі чи свого судженого…

Листя на тополі тремтить, як і на осиці, але з іншої причини: легенда каже, що під тополею лихий колисав на своїх колінах Іуду-немовля, майбутнього Христового зрадника – отож листя тремтіло від присутності нечистого і непрошеного гостя і від цього ж гілля тополине потягнулося вгору, до неба, втікаючи від «чортової колискової». Вважають, що тополя здатна забирати з людей негативну енергію і очищати повітря від злих духів та всього шкідливого та нечестивого.

Барвінок

Барвінок, поряд з іншими ранніми квітками є провісником весни. А оскільки його глянцево-зелене тверде листя не гине ні влітку від спеки, ні зимою від холоду, морозу і снігу, рослина стала символом радісної життєвої сили, вічності і була перенесена з лісу в сади біля людських жител.

Її тулили до всього, що потребувало вічності, краси, життєстійкості: народженій дитині до свічки, щоб життя було довгим і щасливим; до свічок весільних, щоб любов наречених була нев’янучою; до весільного калача, щоб людські серця до молодят горнулися; до весільного гільця – як символ вічного усталеного буття.

Здавна вважалося, що ця рослина дарує дівчині вроду. Дівчата колись умивались відваром із барвінку: “Десь ти мене, мати, в барвінку купала”.

Про дівчину, що зганьбилася, казали: “Барвінчик свій потоптала”.

Колись барвінок був і одним із головних героїв українського традиційного весілля. Збирання цієї рослинки перед весіллям, коли з неї плели вінки-силимени (долю) на стіну, сволок чи стелю, на голову княгині – молодій, – було цілим ритуалом. Дружки з дівчатами йшли в сад або до лісу, де були барвінкові місця, зістригали листя, співаючи пісні.

Під час весілля, згідно з ритуалом, наречений вирубував молоду сосонку, запрошуючи собі на допомогу товариша або родича, котрий одержув назву “боярина”. “Боярин” вносив гільце до хати та стромляв у коровай. Тоді наречена, попросивши благословення, сідала з подружками за стіл, прикрашала гільця, в’ючи з барвінку гірлянди.

А от молодому плелося спеціальне весільне сердечко з барвінку. Для цього рослину зривали через отвір калача, що спекла сестра.

Кажуть, що п’ять пелюсток цієї квітки символізували п’ять засад щасливого подружнього життя: перша пелюстка – то краса, друга – ніжність, третя – незабутність, четверта – злагода, п’ята – вірність.

Образ квітнучого барвінку символізував щасливий шлюб, а от зів’ялий барвінок означав нещасливий стан одруженої жінки.

Барвінок, як зілля весільне, садилося і на могилах. Причиною цього, на думку М. Костомарова, було слов’янське вірування про таємничий зв’язок між шлюбом і смертю. Імовірно, в цьому символі ми маємо бачити високе розуміння наших пращурів про міцність і святість шлюбу: вони обрали символом його рослину просту, не пишну, проте нев’янучу, квітка якої нагадує небесну зірку.

З часом барвінок стає таємничим символом переходу від одного стану життя до іншого.

Чорнобривці

Чорнобривці – знана лікарська рослина, що допоможе у боротьбі з не однією недугою. П’ють чай із чорнобривців для лікування діареї та шлункових кольок. Мексиканські індіанці використовували настоянки чорнобривців для посилення лактації в матерів-годувальниць.

Ці гарні квітки допомагають вилікувати печінку й нирки, а при запальних процесах – знімають біль. Червоно-коричневі квіти багаті на каротин (провітамін А), тож їх рекомендують для запобігання катаракти. Свіжовичавлений сік чорнобривців допомагає позбутися хворобливих відчуттів, набряку та свербежу після укусів комах. Квіти: відновлюють шкіру після ран та опіків; лікують стоматит і ангіну; позбавляють від закрепів; знижують тиск; нормалізують стан судин; знімають стрес та заспокоюють нервову систему (настої та квіткові ванни); зміцнюють імунітет і запобігають застудним недугам. Якщо болить живіт. Чорнобривці можна і потрібно додавати в їжу людям із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Квіти нормалізують травлення і поліпшать загальне самопочуття. Для лікування та профілактики захворювань підшлункової залози: 1 квітку чорнобривців подрібнити, заварити в 1 склянці окропу, настояти до охолодження й приймати по 1/4 скл. 4 рази на день. Біль у суглобах. Потрібно взяти 4 ст. л. висушених і подрібнених квіточок, залити літром кип’яченої, але трохи охололої води. Закрити, обгорнути й дати настоятися. Коли рідина в каструлі охолоне, процідити, відтиснути і випити протягом дня. Курс лікування становить три місяці. Варто повторювати кожні півроку або щорічно, залежно від самопочуття у період лікування і після нього. Із дозуванням: обережно! Слід бути обережним із кількістю чорнобривців, оскільки квіти й листя багаті на ефірні олії. Для початку спробуйте такий настій: одну квітку покладіть у кухлик, залийте окропом. Через 15 хв. процідіть і випийте. Відразу відчуєте, підходить вам таке лікування чи ні.

Соняшник

Своєю невибагливістю до цвітіння та росту соняшник відображає якщо не безпроблемність, то малопроблемність. Бо він не «мучиться» проблемами, що робити, куди йти – він іде за Сонцем…Коли Сонце ховається за горизонтом на нічний спочинок, соняшник сумно опускає голову і згортає пелюстки своєї сонцесяйної корони.

Один із символів України – соняшник, родом із Північної Америки. До Європи “квітка сонця”, як називають її мексиканці, потрапила на початку 17-го століття.

Спершу соняшник був декоративною рослиною і тільки через 100 років відкрили його цінність як сільськогосподарської культури.

В Україні квітка з далекого континенту прижилася дуже швидко. Родючі степові ґрунти, вдосталь сонця – умови ті, що треба.

Для українців соняшник – один із образів Батьківщини, символ родючості та процвітання.

На грецькій мові соняшник звучить «геліант», походить від слів «Геліос» -Сонце, «Антосьові» – квітка.

Коли Сонце ховається за горизонтом на нічний спочинок, соняшник сумно опускає голову і згортає пелюстки, так і людина в чужині згасає та сумує за рідною землею.

Як соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни.

Як Сонце для соняшника – єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина – єдина і найвища цінність.

Соняшник – шанована в народі квітка. По-народному повір’ю соняшник має захисні властивості. Його прийнято саджати на вулиці біля будинку.

Соняшник відображає енергетичні вторгнення, розряджає атмосферу будинку, якщо його поставити у вазу.

Також сонях клали під подушку, якщо хотіли побачити віщий сон і дізнатися відповідь на це питання. Традиція вірити в добру силу цієї квітки збереглася і по наші дні. Посадіть біля будинку цю дивовижну квітку, прикрасьте стіни зображенням і відчуття радості життя буде з Вами поруч завжди!

Соняшник, згідно з грецькими легендами, не завжди ріс на землі і з’явився завдяки водяній німфі на ім’я Клітія. Одного разу Клітію викинуло хвилею з прохолодних глибин моря на піщаний берег. Русалка, здивована яскравим світлом, немов зачарована спостерігала за золотою кулею, яка переміщалася по небу. Через деякий час зовнішність німфи стала мінятися. Клітія виявилася прикованою до місця, коли її русалочий хвіст пішов в глиб піску. Срібне волосся згорталося в пелюстки навколо обличчя, з рук виростало зелене листя. Через дев’ять днів свого перебування на землі, Клітія повністю перетворилася на квітку сонця. Відтоді і донині, соняшник завжди на слідує рух золотого сонячного диска, обертаючись в його сторону.

Мальва 

Чи не найбільш поширеною і улюбленою в Україні здавна вважали рожу рожеву, або мальву. Мальва – давня і надійна берегиня будинку. Народні повір’я свідчать, що добрі душі предків поселяються на мальві і охороняють мешканців оселі. А ще ця квітка дуже гарна, тому невипадково мальви найрізноманітніших забарвлень здавна прикрашали українські садиби.

Прийшла до нас мальва з Південної Азії, де її знали ще стародавні пеласги. Ця рослина поширена також по всьому Середземномор’ю і має понад півтори тисячі видів. Високі стебла, густо вкриті яскравими ніжними квітками та великими лапатими листками, живою стіною закривають майже кожну сільську хату. Безліч відтінків: від білого, рожевого до червоного й багряного, створює дивовижну веселку навколо оселі. Назва мальва – латинського походження. В багатьох країнах Середземномор’я, Балкан, Малої Азії ця назва досі існує саме в такій формі. Назва рожа – пізнішого походження, вірогідно, запозичена з німецької мови. В Україні цю квітку ще називають калачиками за формою плодів, схожих на калачі. Мальви в Україні ростуть і в дикому стані, в лісах, лісосмугах, на узбіччях доріг. Вони мають білий або блідо-рожевий колір, іноді використовуються як кормові рослини. Відваром дикої мальви лікують бронхіти, кашлі, роблять примочки. З культурних мальв темного кольору робили природні барвники.

Це багаторічна декоративна рослина у висоту може досягати 80-250 см. Вирощують мальву як дволітню культуру, рідше як однорічник. У перший рік після посадки мальва рідко зацвітає, але дає розетку великих шорстких листків. На другий рік з’являються квітки, зазвичай в червні-липні, іноді цвітіння може тривати до вересня.

Квітки у мальви, розташовані уздовж стебла, зібрані в кисті, за виглядом нагадують дзвіночки, іноді в діаметрі досягають 15 см. Існують сорти як з простими, так і з махровими квітами. Спорідненими видами мальви рожевої є мальва лісова, мальва зневажлива, мальва мала.

Мальва – рослина невибаглива. Вона може рости на будь-яких грунтах, стійка до посухи, але перезволоження і сильних протягів не любить. Найкраще їй підходять добре освітлені ділянки з високим вмістом азоту в грунті.

Догляд полягає в регулярному прополюванні і розпушуванням грунту. Поливати мальву потрібно помірно, не заливаючи. Хоча рослина і морозостійка, але молоді сходи першого року життя все-таки краще вкривати мульчею або торфом.

Щоб мальва розцвіла вже в поточному році, треба виростити розсаду. Її стрижневий корінь після пересадки погано приживається на новому місці, тому відразу потрібно сіяти насіння в торф’яні горщики. Робити це краще в лютому-березні. Можливо, мальви, вирощені з розсади, встигнуть зацвісти в рік посадки.

Дуб

Дуб означав мужність, витривалість, довголіття, силу, родючість, вірність. Коли в родині народжувався хлопчик – господар біля хати саджав дуба.

Вишня

Вишня за віруваннями українців – дерево взаємної любові, весни, краси, ніжності.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Знай все!
Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: