Суфікс: визначення, таблиця, правопис, приклади

Що таке суфікс?

Суфікс – це значуща частина слова, яка знаходиться після кореня і служить зазвичай для утворення нових слів.

Щоб зрозуміти, що таке суфікс в українській мові, почнемо з того, що слово складається з основи і закінчення . В основу входять всі морфеми, крім закінчення, яке є словозаміною частиною слова, і формотворчих суфіксів.

У морфемном складі слова суфікс розташовується безпосередньо за коренем:

• зрубаний зрубати
• розданий роздати
• засіяний засіяти
• білений білити
• вигоєний вигоїти
• везений везти
• несений нести

Ця морфема служить для утворення нових слів і деяких граматичних форм.

Суфікс – це морфема, яка стоїть після кореня або після іншого суфікса і служить для утворення нових слів або їх форм.

Словотворчі суфікси

В українській мові нові слова утворюються за допомогою суфіксів:

• будинок – будиночок
• трава – травичка
• соловей – соловейчик
• сумний – сумно

Такий спосіб утворення нових слів називається суффіксальним.

Значення суфіксів

Звернемо увагу, що слова «будиночок» суфікс -чок надає зменшувально-пестливе значення. Значить, суфікси не тільки утворюють нове слово, але і можуть надавати йому додаткове значення пестливості, зменшувальності або збільшувальності, зневаги. За допомогою таких суфіксів говорить висловлює своє ставлення до предметів і явищ. Наприклад, виділимо оціночні суфікси в складі слів:

• думка – роздуми
• сніг – сніжок
• риба – рибка
• людина – людинонька

Таблиця

Слова з двома суфіксами

У морфемному складі багатьох слів можна вказати не один, а два і навіть три суфікса, які нанизуються один за одним, як намистинки, на що виробляє основу. Щоб правильно визначити, скільки суфіксів у слові, складаємо словотворчий ланцюжок і знаходимо проміжні слова з певним суфіксом:

Розглянемо морфемний склад слів «шапочка», «звісточка», «заварочкі» . З’ясуємо, чи можна в їх складі вказати загальний суфікс -очк-.

• Шапки а → шапоч до а ( до // ч , побіжна голосна «о» в корені);

• вар ить → за вар ить → завар до а → завар оч до а (в суфіксі -оч- чергуються до // ч і побіжна голосна «о» ).

• звістку → зві ст очк а;

Тільки в віддієслівний іменник «заварочки» виділимо два суфікса. У складі слів «шапочка» і «звісточка» при всій їх схожості різні суфікси: к- та -очк- .

Правопис суфіксів

У морфемном складі слів кожної частини мови існують свої характерні суфікси.

Наприклад, у іменників суфікси -чик,-щик, ик, іст, тель утворюють назви осіб чоловічого роду за професією або родом занять:

• водопровід – чик
• фонар – щик
• бетон – щик
• академ – ік
• машин – іст
• лингв – іст

У прикметників вкажемо свій набір суфіксів:

• -ив – / – ев- (льон верб ий, плюш ив ий);

• -чив- (задум чив ий, вкрад чив ий);

• -лив- (турбот лив ий, дожд лив ий);

• -ист- (перерву ист ий, золот ист ий);

• ов (кокос ив ий, справ ив ой);

• -оват – / – еват- (смаглявий овата ий, ніздрі еват ий) і т. п.

Дієприслівники теперішнього часу утворюємо від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів –учи (-ючи), -ачи (-ячи).

Суфікс -учи (-ючи) виступає в дієприслівниках, утворених від дієслів першої дієвідміни, а суфікс -ачи (-ячи) — у дієприслівниках, утворених від дієслів другої дієвідміни: беру́ть — беручи́, виробля́ють — виробля́ючи, іду́ть — ідучи́, ка́жуть — ка́жучи; ба́чать — ба́чачи, летя́ть — летячи́, сидя́ть — сидячи́, спля́ть — сплячи́.

2. Дієприслівники минулого часу утворюємо від основи дієслова минулого часу чол. роду за допомогою суфікса -ши (після основи на приголосний) і –вши (після основи на голосний): брав — бра́вши, купува́в — купува́вши, купи́в — купи́вши, налеті́в — налеті́вши; прині́с — прині́сши, спік — спі́кши, став — ста́вши.

Примітка. Дієприслівники, утворені від зворотних дієслів, мають постфікс –сь сміючи́сь, узя́вшись; рідше — -ся: сміючи́ся, узя́вшися.

Формотворчі суфікси

Суфікси утворюють не тільки нові слова, а й їх граматичні форми . Такі суфікси ми назвемо формотворчими . Вони не входять в основу слова.

Суфікс як формотворчий засіб відрізняється від інших морфем низкою ознак. Він чутливо реагує на вибір твірної основи і своє значення реалізує лише у зв’язку з кореневою морфемою. Так, суфікси -от(а), -їсть, -изн(а) можуть виражати значення узагальненої ознаки, властивості, абстрактного поняття в єдності з коренями прикметників, які позначають конкретні ознаки або властивості предметів: добр-от-а <—добр-ий, хоробр-ість < — хоробр-ий, крут-изн-а <— крутий.

Суфікс, приєднуючись до кореня твірної основи, уточнює чи видозмінює поняттєвий зміст похідного слова і водночас є показником (разом із закінченням) належності його до певної частини мови. Саме суфікс виявляє здатність переводити основу слова з одного розряду (частини мови) в інший. Наприклад: зима — зимувати (суфікс -ува перевів основу іменника до дієслів); списати — список (похідний від дієслова іменник утворено суфіксом -ок); мужній — мужньо (суфікс –о переводить основу прикметника до прислівників).

Як знайти суфікс у слові?

Щоб знайти суфікс діємо так.

Спочатку виділимо в слові закінчення, потім – корінь. Частина слова між коренем і закінченням і буде суфіксом.

Примітка. Суфікс, як правило, стоїть перед закінченням. Після закінчення може стояти тільки постфікс -ся в дієсловах (училЩся, уч”іу|ся) та словотворчі морфеми, похідні від часток, що пишуться через дефіс (такий-от, якими-небудь. сідайте-но, зайдіть-бд).