Відмінки іменників

Відмінки іменників

Типи відмінювання іменників

Один і той же відмінок у різних іменників буває виражений різними закінченнями.

 Наприклад:

  • знахідний відмінок однини слова країна виражений закінченням -у {країну),
  •  слова студент – закінченням -а (студента ),
  • слова степ – нульовим закінченням [степо).

 Подібні відмінності спостерігаються і в інших відмінках. Розряди іменників, що мають однакові відмінкові закінчення, називаються типами відміни (або відмінками і). Наприклад, слова країна , школа , книга, юнак відносяться до одного відмінювання, а слова країна, студент, степ.до різних відмін. Тип відмінювання – постійна формально-граматична ознака іменника.

Найбільш послідовно різні відміни протиставлені в однині. У процесі розвитку української мови форми множини різних відмін уніфікувалися, тому б формі множини у слів різних відмін нерідко використовуються однакові відмінкові закінчення.

Особливо послідовно уніфіковані відмінкові закінчення у формах давального, орудного і прийменникового відмінків множини, де різні типи відмінювання взагалі не протиставлені одне одному.

Відсутність чіткого протиставлення різних типів відмінювання у множині призводить до того, що слова pluralia tantum типу сани не можуть бути віднесені до якогось певного типу відмінювання; при морфологічному розборі тип відмінювання таких іменників не вказується.

Основу системи відмінювання іменників становлять три продуктивні відміни, якими охоплено більшість українських іменників; нові іменники зазвичай включаються до одного з цих типів відмінювання.

До I відміни відносяться іменники жіночого роду із закінченням -а/-я у формі називного відмінка однини типу країна , земля , армія , нечисленні іменники чоловічого роду типу дядько , юнак і слова загального роду типу йогоза , задира , забіяка .

Залежно від характеру основи (закінчується на тверду або м’яку фонему) виділяються тверда (типу країна) та м’яка (типу земля, армія) різновиду I відмінювання. Хоча в написанні закінчень твердого та м’якого різновидів відміни спостерігаються відмінності, сінемний склад закінчень однаковий.

У формах давального і прийменникового відмінків відбувається пом’якшення основ твердого різновиду відміни (країн-е, трав’-е – порівн. земл-е). У цих же відмінкових формах іменники м’якого різновиду відмінювання типу армія (з основою на -і]) мають закінчення -і (армії, революції). Якщо перед -) в кінці основи немає фонеми /і/ ( гостя, бігунья, фея , кома, статуя та ін), то такі іменники але загальному правилу мають закінчення -е (гостя, феї).

У слів типу рука (з основами па -/к/, -/г/, -/х/) відбувається пом’якшення основи у формах не тільки давального і прийменникового, а й родового відмінка ( руц-і, але?’-і, гречис’-і – порівн. земл’-і).

У слів типу юнак (з основами на -/ш/, -/ж/, -/ш У) характер основи при відмінюванні не змінюється, але написання закінчень відповідає зразкам то твердого, то м’якого різновиду відмінювання. У формах називного та знахідного відмінків – відповідно -а. -у {юнак, юнака – порівн.: країна, країну), родового відмінка -і {юнаки – порівн. землі). У формі орудного відмінка пишеться ударне закінчення -ой (душею, межею, пращею) або ненаголошене -ей (юнаків, шкірою, гаєм). Цьому ж правилу підпорядковується написання закінчення орудного відмінка слів з основами на -/ц/ (вівцею, але вулицею).

У всіх іменників I відміни можливі варіантні закінчення форми орудного відмінка: -ой/-ей і -ою/-ею. Основним закінченням є -ой/-ей, закінчення ж -ою/-ею сприймається як книжкове і досить широко використовується в поезії: Втік за рікою білий місяць (Ес.), але в розмовній мові не вживається

Форма називного відмінка іменників твердого різновиду відміни (країни) має закінчення -и, слів м’якого різновиду відміни (землі, армії), а також з основами на -/к/, -/г/, -/х/, -/ш/, -/ж/, /ПТ’/ (руки, ноги, мухи, юнаки, шкіри , гаї) – закінчення -і.

У формі родового відмінка зазвичай використовується нульове закінчення (країн-о, армій-0, рук-о). При цьому якщо на кінці основи спостерігається поєднання приголосних, то часто з’являються “утілені” голосні (землі – земель, каски – касок, нитки – ниток). Порівн. основи без “утікачів” голосних: банди – банд ; хвилі – хвиль; парти – парт. Для слів типу стаття, пустунка (основа на -у з попередньою згодою) діє правило: якщо у формі називного відмінка наголос падає на закінчення, то перед -у з’являється “утікає” е (стаття – статей, лав ), якщо ж наголос падає на основу, то з’являється “утікає” і (пустуня – пустунь, бігуній).

У іменників з основою на поєднання приголосного з /н’/ (типу пісні) у формі родового відмінка перед нульовим закінченням спостерігається не тільки поява “швидкої” голосної, але і затвердження кінцевого приголосного основи (байок, вишень); винятки: панночок, глоду, сіл, кухонь. У словах типу героїня (де немає поєднання приголосних на кінці основи) у формі родового відмінка множини, як і в інших відмінкових формах, кінцевий приголосний завжди м’який (героїнь).

У деяких іменників форма родового відмінка утворюється додаванням закінчення -їй (дядьком, жменею, чвар, саклів, тихоней, ходулів, юнаків). У слів жменя, свічка, тихоня, ходуля по дві варіантні форми родового відмінка множини: жменею і жменю , свічок і (поет.) свічок. Варіантні форми родового відмінка можливі також для слів межа, простирадло та ін [СР: між (іейтр.) І межею (розг.); простирадлом (нейтр.) і простирадлом (розг.)].

Форма знахідного відмінка множини в залежності від одухотвореності / неживої іменника збігається з формою називного відмінка (бачу землі) або родового (бачу юнаків).

До II відміни відносяться іменники чоловічого роду з нульовим закінченням у формі називного відмінка однини типу стол-о, кінь-о, геній-о (виняток: шлях), а також іменники середнього та чоловічого роду із закінченням -о(-є)/ -е типу село, стерня, поле, буття, хатинка, підмайстер.

Виділяються два різновиди відмінювання – тверда (стіл, село) і м’яка (кінь, геній, поле).

Відмінності у відмінюванні іменників чоловічого та середнього роду стосуються лише форм називного та (почасти) знахідного відмінків. Іменники середнього роду мають у цих формах закінчення -о(-є)/-е ( село, стерня, поле). Слова чоловічого роду мають закінчення -о/-е лише після суфіксів суб’єктивної оцінки ( домишко, домище ); пор. також підмайстер ?; у всіх інших випадках у формі називного відмінка виступає нульове закінчення ( дім-о, кінь-о, геній-о).

Одухотворені та неживі іменники чоловічого роду мають різні закінчення у формі знахідного відмінка [бачу коптя (В. = Р.), але бачу стіл (В. = І.)].

Деякі іменники чоловічого роду поряд з формою родового відмінка на -а/-я утворюють додаткову (партитивну) форму родового відмінка, що має кількісне значення частини цілого. Партитивна форма утворюється за допомогою закінчення -у/-ю [склянка чаю, намело снігу (пор.: смак чаю, білизна снігу)]. Форму родового відмінка із закінченням -у/-ю можуть мати такі іменники чоловічого роду:

  • 1) речові: йод, цукор, сніг, сир, чай, шоколад, отрута, у тому числі і зменшувальні ( цукор, тютюн, чайок), у останніх завжди закінчення 
  • 2) абстрактні: блиск, борг, крик, мороз, порядок, збиток, гумор ;
  • 3) збірні: народ, зброд та ін.

У іменників чоловічого роду ряд, година, крок, куля, слід у поєднанні з чисельними півтора, два, обидва, три, чотири використовується особлива (з точки зору наголосу), “лічильна” форма родового відмінка [триряда, півтори години, чотири кроки ( порівн.: немає години, кроку)]. “Рахункова” форма сходить до зниклого двоїстого числа.

Форма орудного відмінка від назв населених пунктів на -ин(о)/-ін(о), -ов(о)/-ев(о) утворюється за загальним правилом за допомогою закінчення -ом ( містами Голіцином, Камишином, Килимом, Бєльовом) . При утворенні форми орудного відмінка від українських прізвищ на -ип/-ин, -ов/-ев використовується закінчення – им , як від іноземних прізвищ – закінчення -ом ( інженерами Голіциним, Камишиним, Килимовим , Бєльовим, але вченим Дарвіном, політиком Бюловом) .

Іменники з основами на -ий, -іЦе) у формі прийменникового відмінка мають закінчення -і [геній – про генії (гені]-і) буття – про буття ( бытщ-і )]. Іменники середнього роду з основою на -](е) (без попереднього і : життя, роздолля) у формі прийменникового відмінка мають за загальним правилом закінчення -е (про життя, про роздолля)’, виняток: забуття, що має дві форми прийменникового відмінка — про забуття, але в забутті.

У деяких іменників чоловічого роду розрізняються дві форми прийменникового відмінка – “роз’яснювальна”, яка утворюється із закінченням  (про берег), і “локативна” (“місцева”) з ударним закінченням  ( на березі). До іменників, що утворюють зазначені різновиди форми прийменникового відмінка, відносяться:

  • 1) конкретні іменники: берег, рік, ліс, луг , люзг, корт, сяд, слід, шафа ;
  • 2) абстрактні іменники: бою, ш/р, лад ;
  • 3) речові іменники: л/йод, чям та ін.

Для утворення форми називного відмінка використовуються закінчення -и/-і, -а/-я, -е. За допомогою закінчення -и/-і утворюють форму називного відмінка багато іменників чоловічого роду (столи, коні, генії), а також частина іменників середнього роду (яблука, плечі, коліна).

Закінчення -я/-я, яке може бути ударним і ненаголошеним, притаманне більшості іменників середнього роду (села, місця). Це ж закінчення використовується і в деяких іменників чоловічого роду:

  • 1) ударне -а/-я мають іменники боки, очі, луки , рукави, вчителі та ін; у багатьох таких іменників можливі варіантні закінчення: редактори та редактори, трактори та трактори’, договори та (розг.) договори’,
  • 2) ударне і ненаголошене -а/-я мають іменники, у яких у формі множини в кінці основи з’являється основоположний суфікс брати, друзі, клини, чоловіки, суки’,
  • 3) ненаголошене  мають іменники з чергуванням або усіченням афіксів в основі: гусеня – гусята ‘, чортяня – креслята’, господар – господарі.

Закінчення  використовується для освіти форми називного відмінка іменників чоловічого роду з усіченням частини основи у формі множини: молдаванин – молдаване ‘, селянин – селяни’, боярин – бояри та ін, а також у слова циган – цигани.

Форма родового відмінка множини утворюється за допомогою закінчень – ов/-ев, -ей і -о.

Закінчення -ів/-ев використовується:

  • 1) у іменників чоловічого роду, що відносяться до твердого різновиду відміни: столів, батьків, колодязів’,
  • 2) у іменників чоловічого роду з основою на -j: боїв , короваїв ;
  • 3) у іменників середнього роду на -к{о), -ік{о ), -ц{е): озерців , плічок , блюдців ;
  • 4) у слова дерево , що утворює форму множини з нарощенням -у-в основі (дерев).

З закінченням утворюється форма родового надії:

  • 1) у іменників чоловічого та середнього роду м’якого різновиду відмінювання: коней , м’ячів , полів;
  • 2) у іменників чоловічого роду з основами па-/ж/, -/ш/: ножів , куренів.

Нульове закінчення утворює форму родового відмінка:

  • 1) у іменників середнього роду твердого різновиду відміни: озер-о , сіл-0, слів-о
  • 2) у деяких іменників чоловічого роду з усіченням або чергуванням суфіксів в основі форм однини і множини: молдаванін – молдаван-о ; господар – господарів-о; гусеня – гусят-о ; пан – пан-о
  • 3) у іменників чоловічого роду, у яких немає усічення або чергування суфіксів в основі: волосся, грязь, грузин у чобіт , солдатів. Якщо на кінці основи спостерігається збіг приголосних, то з’являється “швидка” голосна: весло – весело – вікно – вікно ; ребро – ребер-о; число – чисел-о.

До III відміни відносяться іменники жіночого роду з нульовим закінченням у формі називного відмінка однини: миша , мати. Тверда і м’яка різновиди цієї відміни майже різняться. Розбіжності у написанні закінчень спостерігаються лише формах давального, орудного і прийменникового відмінків множини ( степах , степами , про степах , але: мишам , мишами , про мишах).

У іменників III відміни розвинена омонімія форм: збігаються форми називного і знахідного відмінків однини ( степ ), родового, давального і прийменникового відмінків однини, а також називного і знахідного відмінків множини {степу).

В основах іменників мати, дочка форми непрямих відмінків (крім знахідного) утворюються з нарощенням в основі суфікса – ер – {матері, матір’ю ; дочки, дочкою).

У слів брова, кров, далечінь, пил, груди, тінь, степ, жменя та ін. за допомогою наголосу розрізняються дві форми прийменникового відмінка – “роз’яснювальна” (про кров, про степ) і “місцева” {на крові, в степу) .

мі.степучисло миші0матері
Р.степівмишейматерів
д.степаммишамматерям
Ст.степумишейматерів
т.е.степамимишамиматерями
П. (0)степахмишахматерях

Форма називного відмінка у всіх іменників III відміни утворюється із закінченням -і, форма родового відмінка – із закінченням -ї.

Більшість іменників III відміни утворює форму орудного відмінка за допомогою закінчення -ами/-ями {мишами, степами). Слова (двері, дочка, кінь мають варіантні закінчення -амі/-ями і -ми {дверями та дверима, дочками та дочками, конями та кіньми), при цьому основним закінченням є -ми, а форми на -амі/-ями сприймаються як розмовно -просторічні. У стійких виразах бити батогами, лягти кістками використовується форма орудного відмінка слів батіг, кістка тільки із закінченням -ми.

ІІ. Трьома продуктивними типами відмінювання охоплені далеко не всі іменники. Є такі додаткові зразки відмінювання:

1. Різносклоняні іменники (це перш за все десять іменників середнього роду на -мя: тягар, час, вимя, прапор, ім’я, полум’я, плем’я, насіння, стрем’я, тем’я) при утворенні форм непрямих відмінків однини (крім знахідного) і у всіх формах множини мають нарощення основоутворюючого суфікса -ен-. Вони називаються різносклоняними, тому що при їх словозміні використовуються закінчення різних відмін [тяжко (пор. земля), тягарі (пор. степу), тягарем (пор. полем)]. Слова тягар, вим’я, полум’я, плем’янемає форм множини. Інші слова цієї групи утворюють відмінкові форми множини за зразком іменників середнього роду II відміни [прапора (пор. села), прапорів (пор. сіл) , прапорів ( пор. селах)]. У слів насіння , стремено у формі родового відмінка множини основа має суфікс -ян {насіння, стремен).

Різносклоняним є і іменник шлях (м. р.), яке в цілому змінюється подібно до слова степ за винятком форми орудного відмінка однини [шляхом (пор.: конем)].

Різносклоняний іменник дитини (порівн. р.) в сучасній українській мові активно використовується лише у формах називного і знахідного відмінків: Мати і дитя відпочивали ; Медсестра заспокоїла дитину. Однак це слово має і архаїчні форми інших непрямих відмінків (крім знахідного), де основа містить нарощення -ят- (Р. і Д. дитяти, Т. дитяті, П. про дитину). Численного числа нині це іменник немає, оскільки форми діти, дітей, дітям, дітей, дітьми, про дітей , які раніше входили у парадигму слова дитини , тепер є супплетивними формами іншого слова —дитина діти).

  • 2. Усі іменники, що утворилися в результаті субстантивації (типу годинної, морозиво, їдальня, відрядження) I, схиляються за зразком прикметників.
  • 3. Несхильні іменники, які мають повну омонімію відмінкових форм (порівн.: нове пальто, нового пальта, нового пальта ), утворюють особливе, “нульове” відмінювання.

Відмінки іменника таблиця

Родовий відмінок іменників

Іменник

Іменники, що стоять у родовому відмінку, відповідають на запитання: Кого? Чого? Нерідко перед цими словами є негативна частка не.

Наприклад:

  1. Я не маю дочки.
  2. Учора ми не мали занять з математики.

Родовий відмінок однини

Закінчення – y мають іменники жіночого роду, основа яких закінчується на твердий приголосний.

(жінка-жінки); (муха-мухи); (клавіатура-клавіатури).

До цієї ж групи примикають іменники чоловічого роду, які в називному відмінку мають закінчення -а і основу слова, що закінчується на твердий або затверділий приголосний: (поет-поета); ( чоловік -чоловіки).

Закінчення – i пишемо в словах жіночого роду, але тільки в тих, основа яких закінчується на м’який приголосний, а також у нечисленних іменниках жіночого роду, які в називному відмінку мають закінчення – i ( радість-радості); (книга-книги); (історія-історії); (дорога-дороги); (жінка-жінки).

Закінчення -а пишемо в родовому відмінку одухотворених і деяких неживих іменників чоловічого роду, а також у всіх словах середнього роду. Наприклад: (кіт-кота); (пан-пана); (палець-пальця); (дитина-дитина); (здоров’я-здоров’я); (яйце-яйця).

Закінчення – и мають деякі неживі іменники чоловічого роду: (ліс-ліси); (стіл-столи); (сік-соки).

Як же розібратися, коли в неживих словах чоловічого роду вживати закінчення – a , а коли – и ?

Закінчення -a мають іменники, які позначають:

  • місяці;
  • інструменти (будівельні),
  • посуд, кухонне приладдя ;
  • частини тіла ;
  • одиниці виміру довжини, ваги, часу;
  • грошові одиниці, назви валют;
  • танці;
  • марки автомобілів;
  • марки сигарет.

У родовому відмінку закінчення – и мають переважно запозичені неживі іменники чоловічого роду, а також слова, що позначають:

  1. абстрактні явища;
  2. дні тижня;
  3. предмети і поняття, у яких можна назвати окремі складові слово «народ» позначає безліч людей , року – рік складається з місяців); матеріали.

Родовий відмінок множини

Почнемо ми, як завжди, з іменників першого відміни.

Візьмемо спочатку вже звичні нам слова «коза», «коса», «земля». А ще, наприклад, слово “газета”. Ставимо їх у форму родового відмінка множини.

Нема кого? чого? кіз, кіс, земель, газет. У цих іменників нульове закінчення.

Спробуємо щось смачненьке, наприклад, «вишня», «слива», «цукерка». Ставимо в родовий відмінок множини.

Нема чого? Вишень, слив, цукерок. І знову нульове закінчення.

Виходить, що у іменників, які в початковій формі мають закінчення  або  , в родовому відмінку множини нульове закінчення ?

Зачекайте-почекайте… А якщо взяти, наприклад, такі слова – “частка”, “кегля”, “юнак”?

Нема кого? чого? часток, кеглів, юнаків.

Ну ось, з’явилися іменники, у яких не нульове закінчення, а -ей .

Робимо висновок: у більшості іменників першого відміни в родовому відмінку множини нульове закінчення, але зустрічаються і слова із закінченням  .

Так, поки ми розглянули тільки закінчення іменників першої відміни. А зараз ми займемося іменниками другого відмінювання. Спочатку спробуємо просхиляти знову добре відомі нам слова слон, кінь, весло.

Нема кого? чого? слонів, коней, весел.

Ого! Тут є закінчення -ів, -ей та нульове. Ну і ну…

Щоб розібратися у всьому цьому різноманітті, візьму ті іменники чоловічого роду, які використовуються частіше, – апельсин, мандарин, помідор, кілограм.

Нема чого? апельсинів, мандаринів, помідорів, кілограмів.

Так, із фруктами все зрозуміло – у них закінчення -ів . Як і в слові кілограмів.

А ось, наприклад, у слів «музей» і «горобець» які будуть закінчення в родовому відмінку множини?

Нема кого? чого? музеїв, горобців. Закінчення -їв і -ів .

А якщо взяти слова «партизан», «солдат», «панчоха», «шкарпетка».

Нема кого? чого? Партизан, солдат, панчохи, шкарпетки.

Безперечно, тут можна побачити як нульове закінчення, так і закінчення -ів .

Тепер візьмемо слова чоловічого роду з м’яким приголосним на кінці – товариш, день, король.

Нема кого? чого? товаришів, днів, королів. Закінчення  .

Ну що ж, настав час подивитися, як змінюються іменники середнього роду.

Візьмемо слова “яблуко”, “вікно”, “скло”, “хмара”, основа яких закінчується на твердий приголосний. І слова «сукня», «море», «поле». Їхня основа закінчується на м’який приголосний.  

Змінимо їх, поставивши у форму родового відмінка множини.

Нема чого? яблук, вікон, стікол, хмар. І нема чого? суконь, морів, полів.

У іменників і чоловічого, і середнього роду в родовому відмінку множини можна побачити нульове закінчення або закінчення -ов, -ев, -їв,

-ій. 

Отже, повернемося до третьої відміни. Візьмемо слова “степ”, “річ”, “ліжко”, “долонь”, “дочка”. Ставимо у форму родового відмінка множини.

Нема кого? чого? Степів, речей, ліжок, долонь, дочок. Як бачите, у всіх іменників третього відмінювання у формі родового відмінка множини закінчення – ів, ок, нь.

Ну що ж, настав час зібрати докупи те, що в нас вийшло на практиці.

У родовому відмінку множини у іменників першого відміни може бути нульове закінчення або закінчення  .

У іменників другого відмінювання може бути нульове закінчення або закінчення – ів, -ев , -їв, -ій.

У іменників третього відмінювання закінчення -їй.

Скажу тобі чесно, із вживанням іменників у родовому відмінку виникає стільки питань, що ці закінчення навіть вказуються в словнику.

А тепер я відкрию вам деякі секрети. Я зараз розповім про іменники, якими ми досить часто користуємося. Наприклад, назви фруктів та овочів.

Якщо іменники, які їх називають, чоловічого роду, то в родовому відмінку множини найчастіше у них буде закінчення -ів або, іноді, -їв. Наприклад, п’ять апельсинів, мандаринів, ананасів, абрикосів, персиків, баклажанів, перців.

Слова «кілограмів» та «грамів» теж найчастіше пишуться із закінченням -ів.

А ось слово «яблук» у родовому відмінку множини пишеться з нульовим закінченням. Але воно не чоловічого, а середнього роду.

Якщо, наприклад, ми ставимо у форму родового відмінка множини назва предметів, що використовуються парами, то в цьому випадку найчастіше у слів нульові закінчення.

Наприклад, дві пари чобіт, рукавичок, черевиків, панчох, тапок, туфель.

Я ще раз пропоную вам згадати, які закінчення бувають у іменників у формі родового відмінка множини.

Відмінки іменників 4 клас

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Знай все! Портал для школярів
Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: