Розповідь про козаків

Розповідь про козаків

Вірність православним звичаєм запорізького козацтва – це нестаріючий урок усім нам. Спадщина, яку об’єднували і все ще можуть об’єднати східнослов’янські народи, які мають до нього рівне ставлення.

Сказане не применшує значення власної історії і культури прямих нащадків запорожців – кубанських козаків. Звичайно, це перш за все їх спадщина. Однак, яким би не був визнаний статус козацтва, на певному історичному етапі воно вбирало в себе все найкраще, що давав український народ, ще не роз’єднані тоді на три рукави, яким одна доля – злитися в майбутньому воєдино під одним сонцем православної віри. Чи не бачимо, чому б і козацтву уникати такої долі, цього співтовариства. У ті суворі століття, коли запорожці встали в низов’ях Дніпра як грізний оплот слов’янського православ’я, саме це єднання забезпечило нинішнє життя братніх народів.

Розповідь про Запорізьких козаків

Початок Запорізької Січі губиться в мороці минулого. Хоча вже в  XV столітті запорізькі козаки були єдиною, ні від кого не залежною силою, загородили шлях татарському степу і католицькій Польщі.

 В умовах, коли щорічно набіги степовиків забирали в полон тисячі, десятки тисяч православних слов’ян, котрі продавали потім на ринках Криму й Туреччини в якості рабів, саме козаки ставали для цих людей останнім фактором порятунку.

 Козаки на суші і на морі відбивали повний, звільняли прикутих до галерним веслами рабів і відпускали їх додому, допомагаючи всім, чим могли.

 У цій справі вони виявилися благородніші, ніж Мальтійський лицарський орден святого Іоанна, який також вів безперервну війну проти ісламської експансії: мальтійці звільняли тільки католиків; запорізькі козаки – і православних, і католиків, і протестантів …

При цьому якщо в войовничий степ вторгалися в межі слов’янського православного світу і йшла, несучи свою здобич, то близька за мовою та культурою, але чужа за віросповіданням польсько-литовська Річ Посполита загрожувала поглинанням самому існуванню православ’я на Україні і в західних межах Русі.

Також читайте: Розповідь про дятла

 Римський престол вів постійну, безперервну політику звернення в католицтво слов’ян; польські королі збройною рукою і підступами досвідчених єзуїтських емісарів переслідували ті ж цілі. І тому саме військо Запорізьке з усіх інших козацьких військ повинне було стати найстійкішим в православ’ї. І воно було таким!

 Якщо, як тепер відомо, донським козаком часом міг стати і мусульманин, і буддист, то приходячим на Січ задавали одне неминуче питання: «В Бога віруєш? Перехрестися! »Лише православне хресне знамення могло бути умовою прийому прийдешнього. Чи не остаточного – на випробувальний термін …

Розповідь про козаків

Саме життя цих людей ставало подвигом. За своїм давнім звичаєм запорізькі козаки, вербуючи добровольців в своє військо, ходили по містах, селах і базарах і так запрошували охочих: «Хто хоче за християнську віру бути посадженим на палю, хто хоче бути колесували, четвертован – приставай до нас!» Дивно, що приставали! Чи не обіцяли козаки новоприбулим ні багатої здобичі, ні пошани. Яку шану в Дикому полі? І знали вони: той, хто приходить заради одного видобутку і легкого життя, так само легко зрадить. Тому вони звали на подвиг тих, хто готовий був принести жертву Богу, виконавши заповідь Христову, поклавши душу свою за ближнього свого.

Таке служіння давалося нелегко і вимагало суворої, майже чернечої дисципліни. Прийшовши на Січ проходив важку семирічну спокусу і навчання. Тільки після цього (якщо виживав) ставав повноправним «братчиком». Йому відводили в курені шматок землі, достатній для того, щоб могла поміститися лежачи людина, і говорили: «Ось тобі місце! Як помреш – ще менше буде! »

На Січ до козаків був строго заборонений доступ жінкам. Єдиною, кого не торкалася ця заборона, була Богородиця Діва Марія – покровителька запорожських козаків.

 Храм Покрова Божої Матері був головним військовим собором Запорізької Січі. Опікувався же козаками автокефальний Межигірський монастир, в стінах якого закінчували свої дні ченцями ті козаки, яким пощастило донести своє лайливе служіння до глибокої старості. Всі накопичені за довгий бойовий шлях скарби – золото, срібло, зброю, коней і одяг – йдуть в монастир старі запорожці віддавали в обитель або роздавали біля її стін незаможним. І починали нове служіння.

Запорізькі козаки

Незважаючи на значну самостійність своєму релігійному житті, Запорізські козаки ніколи не вважали себе чужими Київській митрополії і, коли в 1624 році поляки вирішили запечатати київські православні храми, жваво відгукнулися на заклик митрополита Іова Борецького, звільнивши Божі будинку від загарбників. 

А коли коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Конецпольський послав на Київщину війська, навіть архімандрит Петро Могила – спадкоємець роду молдавських господарів, запорожців не любив і всіляко засуджував, – змушений був звернутися на Січ за допомогою. У важкій Куруківській війні з армією Конєцпольського козаки відстояли права православних, не залишивши київських міщан і селян в біді.

Убитих в бою козаків ховали в степу і встромляли над могилою спис з білим прапорцем в знак того, що тут лежить безшлюбний лицар, який загинув за Христа і не змінив товариству. У головах іноді ставили гарбуз або склянку з горілкою (багато пізніше українські селяни, знайшовши при оранці таку могилу, випивали горілку за помин душі запорізького козака і знову ховали його в незайманому плугом місці) …

Звичайно, не все було безхмарним, безгрішним в житті козаків, в історії Січі. Не завжди їх відносини з Руссю можна було назвати ідеальними. Однак непорозуміння і часом тяжкі образи, нетривалі політичні вигоди, переслідувані державними і громадськими діячами, царями, імператорами, гетьманами, кошовими з обох сторін, не скасували і не скасують того загального, що міцно зв’язало народи однієї віри і однієї крові. Тому клейноди Війська Запорозького – прапори, знаки військової влади, ікони та інші православні святині – прийшли свого часу з Січі на Кубань, на землю кубанських козаків, нащадків запорізьких лицарів і захисників Росії.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Знай все! Портал для школярів
Залишити відповідь

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: